Рецензия на книгу

Ключ

Василь Шкляр

(0)

mokasin
15 апреля 2013
Фраза з книги "Ми часто шукаємо не там і не тих" якнайповніше відображає мої відчуття після її прочитання. Адже розрекламовані в Інтернеті бажання зняти фільм за твором малювали в моїй уяві карколомні пригоди і заплутаний сюжет. Натомість я отримав масу задоволення зовсім від іншого – мови автора, трагічної історії кохання, кінцівки, яка навертає на очі сльози.
Найбільше сподобалось дві речі:
1) найменші, на перший погляд незначні дрібниці автор вдало використовує у подальшому. Наприклад, опис мови друга Ігорка, коли він жує гумку

— Слухай‚ стаий‚ — жував він слова разом із м’ятною жуйкою‚ — тебе давно шукає кіт.
— Який кіт? — витріщив я очі на Ігорка. — Мені ще цього бракувало.
— Та не кіт‚ а… — він витяг із рота жуйку‚ — Кріт. З «Відомостей».

потім знаходить іронічне відображення у описі вивіски:

Я припаркувався біля телеграфу‚ де з напису випала літера «р» — телег аф‚ і подумав‚ що цей напис чіпляв‚ розбудовуючи державу‚ мій друг Ігорко‚ коли жував м’ятну жуйку.

2) Опис кохання з Саною– це щось! 1450 слів без жодного розділового знаку читаються на одному подиху. Без вульгарщини, притаманної жіночим романам.
Одним словом, не надзвичайно захоплююче, але оригінально і, як на мене, стильно. Тверда "четвірка".
16 понравилось
517