Колыбель для кошки

О, Боже, дай мені спокій, щоб я міг приймати
Все те, чого я не можу змінити,
Мужність,
Щоб я міг змінити те,
Що є в моїх силах,
І мудрість, щоб я завжди знав,
Де кінчається одне і починається інше.

Першим здивуванням стала для мене назва книги, три назви. Бойня номер п'ять, вона ж Дитячий хрестовий похід, вона ж Вальс зі смертю.

По-друге - я не очікувала того, що книга написана у стилі магічного реалізму. Тобто, коли реальність переплітається з фантазією, чимось не реальним.

Третє - не виправдане очікування опису дій бомбардування Дрездену, чи то участі головного героя у цьому дійстві. Цього взагалі не було.

Отже, мені не сподобалось.
В книзі відсутня інтрига, секрет. Сюжет поступово не стає більш напруженим. Оповідання без тиску на емоції. Це не є погано, в інших книгах такий стиль мені до душі (наприклад у В. Вульф), але у цьому випадку стиль розповіді не справив враження.
Історія про чоловіка, що зійшов з розуму, який був учасником другої світової війни.

Що сподобалось? Ритм тексту. Увага до швидкоплинності моменту. Автор обриває його, залишаючи цим в пам’яті. Схоже на нотатки які переплітає і поєднує між собою магічний реалізм. Відчувається, що текст відпрацьований на 100%.

*Трохи інформації про створення книги
Ідея книги була на думці в автора задовго до... працюючи другорядним журналістом який збирає події, що швидко привертають увагу публіки, у тій далекій реальності від написання книги, ідея вже жевріла і розросталась. В процесі роботи над книгою було знищено 5 тисяч сторінок!

Какая ложь и какая правда! Не удивительно ли?
Книга эта у меня оказалась случайно. Друг моей сестры принёс её ей, но я, зная, что она прочтет не больше двух страниц, забрала к себе.
Весь сюжет вертится вокруг Боконизма, вымышленного Куртом религиозного течения.
Манера автора увлекает и приводит в восторг, ведь ему не надо много слов, чтобы рассказать всё. Главы романа хоть и крохотные, но являются частью большого целого.
Воннегут затрагивает много различных тем и проблем человечества, начиная с сброшенной бомбой на Хиросиму, семейных ценностей и политики, заканчивая человеческой глупостью, сплошной ложью и жизнью современного общества.
Сама колыбель для кошки, эти переплетения веревки, натянутой между пальцами, где-то в них скрывается та самая «кошка» в той самой «колыбели». Но все ли способны увидеть эту фигуру? Правда ли, что она там вообще есть или это всё ложь? А что, если ты не сумеешь её разглядеть и будешь до конца своих дней задавать вопросы: «Кошку видали? Колыбельку видали?»
Книга увлекательная, но явно не для всех. Одни говорят, что это полный бред, другие же - что она расширила границы их сознания.