Рецензия на книгу

• 

  AleksandraSavchyk

  26 ноября 2020

  «У такому творі немає ні початку, ні середини, ні кінця, ні інтриги, ні моралі, ні причини, ні наслідку. Свої книжки ми цінуємо за глибину багатьох чудових митей, побачених і зафіксованих єдиним поглядом».

  
  О, Боже, дай мені спокій, щоб я міг приймати
  Все те, чого я не можу змінити,
  Мужність,
  Щоб я міг змінити те,
  Що є в моїх силах,
  І мудрість, щоб я завжди знав,
  Де кінчається одне і починається інше.
  

  Першим здивуванням стала для мене назва книги, три назви. Бойня номер п'ять, вона ж Дитячий хрестовий похід, вона ж Вальс зі смертю.

  По-друге - я не очікувала того, що книга написана у стилі магічного реалізму. Тобто, коли реальність переплітається з фантазією, чимось не реальним.

  Третє - не виправдане очікування опису дій бомбардування Дрездену, чи то участі головного героя у цьому дійстві. Цього взагалі не було.

  Отже, мені не сподобалось.
  В книзі відсутня інтрига, секрет. Сюжет поступово не стає більш напруженим. Оповідання без тиску на емоції. Це не є погано, в інших книгах такий стиль мені до душі (наприклад у В. Вульф), але у цьому випадку стиль розповіді не справив враження.
  Історія про чоловіка, що зійшов з розуму, який був учасником другої світової війни.

  Що сподобалось? Ритм тексту. Увага до швидкоплинності моменту. Автор обриває його, залишаючи цим в пам’яті. Схоже на нотатки які переплітає і поєднує між собою магічний реалізм. Відчувається, що текст відпрацьований на 100%.

  *Трохи інформації про створення книги
  Ідея книги була на думці в автора задовго до... працюючи другорядним журналістом який збирає події, що швидко привертають увагу публіки, у тій далекій реальності від написання книги, ідея вже жевріла і розросталась. В процесі роботи над книгою було знищено 5 тисяч сторінок!

  0

  60