Sayonara

"Сайонара"- це сумна історія палкого кохання, хоча б тому, що сама назва книги означає "прощавай"... Події відбуваються на початку 50-х років минулого століття у Кореї, а потім Японії, куди молодого майора військово-повітряних сил Америки висилають на відпочинок після успішних воєнних дій. Молодик має всі шанси через кілька років дослужитись до високого звання, і неабияк цьому сприятиме шлюб із донькою генерала, кращої за яку йому, здається, не знайти. У країні квітучих сакур американські військові, природно, знаходять втіху в обіймах місцевих дівчат, але так масово і відчайдушно, що влада намагається будь-яким чином запобігати змішаним шлюбам, не бажаючи втрачати хороших вояків тільки тому, що ті збожеліли від пристрасті. Але незважаючи на численні закони про обмеження прав і таке інше, все ще знаходяться відчайдухи, ладні відмовитись від своєї баьківщини, якщо та не бажає приймати їхніх косооких дружин. Погляди ж головного героя протягом всієї оповіді змінюються від тотального неприйняття навіть думки про стосунки з японською дівчиною до шаленого протистояння тим таки законам і поширеній суспільній думці. У романі розкривається широке коло питань, а саме:

• чому так важливо самостійно обирати свій життєвий шлях?
• як діти переймають досвід своїх батьків?
• на чому ґрунтується справжній патріотизм?
• чи можна порозумітись з людиною, якщо ви розмовляєте різними мовами?
• як залишитись вірним своїй меті в умовах жорстокого подавлення будь-яких способів здійснити її?

Автор пропонує нам під легким для прочитання романом якісну розповідь про кохання і водночас непоганий путівник по Японії ХХ ст., адже побут і національні особливості цієї країни описані напрочуд добре. Загалом мені все дуже сподобалось, люблю читати книги про Японію, а тут ще й так цікаво показано, як людина зовсім іншої національності та культури намагається зрозуміти й осягнути японське мистецтво, звичаї і спосіб життя.