Рецензия на книгу

• 

  Solo_mia10 февраля 2019 г.

  "Сайонара"- це сумна історія палкого кохання, хоча б тому, що сама назва книги означає "прощавай"...
  Події відбуваються на початку 50-х років минулого століття у Кореї, а потім Японії, куди молодого майора військово-повітряних сил Америки висилають на відпочинок після успішних воєнних дій. Молодик має всі шанси через кілька років дослужитись до високого звання, і неабияк цьому сприятиме шлюб із донькою генерала, кращої за яку йому, здається, не знайти.
  У країні квітучих сакур американські військові, природно, знаходять втіху в обіймах місцевих дівчат, але так масово і відчайдушно, що влада намагається будь-яким чином запобігати змішаним шлюбам, не бажаючи втрачати хороших вояків тільки тому, що ті збожеліли від пристрасті.
  Але незважаючи на численні закони про обмеження прав і таке інше, все ще знаходяться відчайдухи, ладні відмовитись від своєї баьківщини, якщо та не бажає приймати їхніх косооких дружин. Погляди ж головного героя протягом всієї оповіді змінюються від тотального неприйняття навіть думки про стосунки з японською дівчиною до шаленого протистояння тим таки законам і поширеній суспільній думці.
  У романі розкривається широке коло питань, а саме:
  

  • чому так важливо самостійно обирати свій життєвий шлях?
  • як діти переймають досвід своїх батьків?
  • на чому ґрунтується справжній патріотизм?
  • чи можна порозумітись з людиною, якщо ви розмовляєте різними мовами?
  • як залишитись вірним своїй меті в умовах жорстокого подавлення будь-яких способів здійснити її?

  
  Автор пропонує нам під легким для прочитання романом якісну розповідь про кохання і водночас непоганий путівник по Японії ХХ ст., адже побут і національні особливості цієї країни описані напрочуд добре.
  Загалом мені все дуже сподобалось, люблю читати книги про Японію, а тут ще й так цікаво показано, як людина зовсім іншої національності та культури намагається зрозуміти й осягнути японське мистецтво, звичаї і спосіб життя.

  7

  388