ТАКЕ

...грамотний і ненав'язливий психотерапевтичний хід.

Ця книжка створена саме для читання в місцях, де читати вдається лише клаптиками, видираючи для неї час зі сталевих обіймів роботи, родини чи навчання. Зізнайтеся, невже хтось проковтнув ТАКЕ за один раз? Честь та хвала такому терплячому та завзятому читачеві. Особисто я не спромоглася. Книжка-цитатник, вона мене майже не пригорнула. Я волію пірнати в оповідь, а не висмикувати гострі фрази. Жадаю насолоджуватися стилем, а не спотикатися об нього. Дуже суперечливий твір. Чому ТАКЕ треба читати: Бо українською та сучасною, бо є дійсно влучні вислови, бо є надто несподівані метафори, бо суттю є таке собі змагання з мовою, дивні ігри з мовою, спроба йти за нею, спроба керувати нею. І я б не сказала, що гра вийшла невдала. Не дуже захоплююча, так, але все ж гідна знайомства, від якого точно не подурнішаєш. Чому ТАКЕ не треба читати: бо лекція затяглася, бо автор занадто стрибає по смислам, бо це ще один вже набридлий закид постмодернізму, бо іноді копирсатися у голові автора аморально або просто нудно.

Ну, как я могу прокомментировать книгу, о которой не вспоминала уже года два? На ум приходит только одно слово: ТАКЕ. В который раз я убедилась, что современная украинская литература абсолютно "не моё". Помню, как только я дочитала это, я решила для себя: "ну, таке, значит, таке". Я все равно ничего не могу с этим поделать. Надеюсь, не вся современная украинская литература такого рода, а только то, что попадалось мне в руки. Все-таки, приятнее верить, что это просто мне не повезло, а не что украинцы исчерпали себя на этом поприще.