Бесчестье

Кутзее мене добив. Можливо винна і Ельфріде Єлінек, адже буквально перед "Безчестям" я прочитала її "За дверима". От тільки фінальним пострілом стало саме "Безчестя". Якщо у вас вже давно безпричинно хороший настрій, життя прекрасне і думи нічим не опечалені - прочитайте цю книгу і депресія вам забезпечена. І справа навіть не в подіях, хоча і до деяких подій моя психіка не була готова (і це я - любителька Кінга та японських фільмів жахів). Справа в тому, що між рядків. Життя 52літнього професора зруйнував роман зі студенткою і тому він вимушений їхати на ферму до дочки. Та чи стане на фермі його життя кращим? Девід мені навіть сподобався, він не оправдовує себе, не шукає оправдання своїм вчинкам, він просто такий, який є і не хоче брехати в першу чергу собі. Девід - це величезний відсоток всіх чоловіків світу, для яких секс, кохання, дружба, сімя дуже часто не обєднуються в одне ціле. І чи ж варто його за це осуджувати? Якщо чесно, то я не зрозуміла в чім проблема спочатку, адже його студенка повнолітня і сама цього захотіла. То чому осуджують тільки його? Кутзее показує дві історії існування жінок, два світи, в одному беруть і дають, бо хочуть, а в іншому беруть і дають, бо інакше не можливо. Але чомусь тільки один з цих світів викликає осуд, і то частковий. Ця книга - відчай. Світлих днів не буде. Безчестя - це те з чим ми народилися на цей світ, і його зітре тільки смерть.Все наше життя, то мов життя бідних приречених тваринок у притулку Бев, а тоді, коли менше за все цього чекаєш, а часто і від того, від кого ти найменше цього чекаєш приходить фінал - довгий шприц реальності вприскує отруту байдужості та жорстокості в вени, і протиотрути вже не буде.

"Прив'язаність, можливо, ще не любов, але принаймні її двоюрідна сестра".
"У житті є значно важливіші речі, ніж бути розсудливим".
Назва говорить сама за себе. Весь сюжет побудований навколо хтивого професора Лур'є, який втрачає роботу через роман зі студенткою. І далі всі події в його житті все більше набирають негативних обертів. Він змушений їхати до своєї дочки Люсі. Проте тут зазнає ще більших переживань.
Негативна атмосфера книги дуже передається, хочеться поскоріше її дочитати і відкласти. Єдине, що не дуже зрозуміла, так це вчинки дочки Лур'є..
Загалом є багато моментів, над якими починаєш задумуватися і заради яких варто читати цю книгу.

Мне показалось- настолько бесстрастно, что даже холодно стало.Возможно, повлияла начитка-все же каждый чтец наверняка привносит что-то свое личное, от себя, в произведение, какое-то свое видение характеров(даже если очень хорошо читает) –как и любой хороший актер.И, возможно, роман звучит по-новому и по-другому.
Смущает неопознанная мотивация и вскользь прописанные характеры почти всех персонажей,кроме главного героя-на мой несовершенный взгляд.Я уже опытный читатель, вкусивший Фолкнера, у которого это любимая фишка,и я многое, в принципе, могу додумать сама.
Но не столько.

Не судите, да не судимы будете.

Прочитала книгу и вновь вспомнила в каком ужасном мире я живу. Такое чувство, как будто в грязи вымазалась. Возможно я оцениваю повествование с женской точки зрения и слишком категорична. Да, знаю, что самцам предназначено природой добиться как больше самок. Но неужели мужчины только так и воспринимают себя и неспособны любить? И вообще, что это за слово такое - "любовь", мы же его изначально по разному воспринимаем. А главный герой уж точно подобного не испытывал. Разве что к собакам у него теплые чувства были, да и то видимо, что "родственные связи" к тому подталкивали. Скажете, ну так о дочке то он беспокоился? Это все не то. Тут похоже чувство собственника понуждало опекать. Да и опека эта докучливой была. Вот и делаю вывод, что похоже Дэвид на одном уровне с теми троими насильниками был, только сам себе признаться в этом не хотел. Чем отличается наглое вторжение от тихо-старческого сладострастия? Вот если бы он песика себе оставил, я бы возрадовалась, что есть еще надежда. А так..печалька.

А, что же остальные? Да не от кого набраться уму-разуму. Поначалу Бев Шоу показалась, но потом и она меня с ног до головы холодной водой окатила. Все скользко и непонятно, совершенно чуждый мир и другая цивилизация. Поэтому скорее, скорее забыть об этой книге. Пойду лучше свои грехи отмаливать.