Рецензия на книгу
Бесчестье
Дж. М. Кутзее
Ardoss20 декабря 2017 г.Шматок депресії нам усім
Кутзее мене добив. Можливо винна і Ельфріде Єлінек, адже буквально перед "Безчестям" я прочитала її "За дверима". От тільки фінальним пострілом стало саме "Безчестя". Якщо у вас вже давно безпричинно хороший настрій, життя прекрасне і думи нічим не опечалені - прочитайте цю книгу і депресія вам забезпечена. І справа навіть не в подіях, хоча і до деяких подій моя психіка не була готова (і це я - любителька Кінга та японських фільмів жахів). Справа в тому, що між рядків. Життя 52літнього професора зруйнував роман зі студенткою і тому він вимушений їхати на ферму до дочки. Та чи стане на фермі його життя кращим? Девід мені навіть сподобався, він не оправдовує себе, не шукає оправдання своїм вчинкам, він просто такий, який є і не хоче брехати в першу чергу собі. Девід - це величезний відсоток всіх чоловіків світу, для яких секс, кохання, дружба, сімя дуже часто не обєднуються в одне ціле. І чи ж варто його за це осуджувати? Якщо чесно, то я не зрозуміла в чім проблема спочатку, адже його студенка повнолітня і сама цього захотіла. То чому осуджують тільки його? Кутзее показує дві історії існування жінок, два світи, в одному беруть і дають, бо хочуть, а в іншому беруть і дають, бо інакше не можливо. Але чомусь тільки один з цих світів викликає осуд, і то частковий. Ця книга - відчай. Світлих днів не буде. Безчестя - це те з чим ми народилися на цей світ, і його зітре тільки смерть.Все наше життя, то мов життя бідних приречених тваринок у притулку Бев, а тоді, коли менше за все цього чекаєш, а часто і від того, від кого ти найменше цього чекаєш приходить фінал - довгий шприц реальності вприскує отруту байдужості та жорстокості в вени, і протиотрути вже не буде.
1192