Гра в пацьорки

«Гра в пацьорки» — збірка оповідань, написаних в різні роки. Пацьорки — дрібний різнокольоровий бісер. Ним можна вишити гарну картину, а можна розсипати по підлозі і ніколи не зібрати до купи. Власне, все наше життя є гра в пацьорки. І від того, як ти використовуєш ці «дрібниці шиття», залежить, чи складуться вони у візерунок.

Рейтинг LiveLib

3,8

96 оценок

5
31%
4
31%
3
29%
2
6%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 115Хотят прочитать 38

Рецензии

Coffee_limon4 февраля 2014 г.
Хорошо. Ох, как хорошо!
Каждый рассказ, как глоток кофе.
Этот - кенийский, с кислинкой.
Этот - львовский, с горчинкой, крепкий...
А этот пахнет боварским шоколадом.
Хо-ро-шо! Вкусно!

... я знаю: нічого в житті не буває просто так. Дощ проливається там, де на нього з нетерпінням чекають. А над кожною головою навіть у маленьких містечках сяє своя зірка. часом вона не помітна за товстою, запилюженою шибкою або на темному горищі із щильно припасованими дошками.
Але це нічого.
Шибку можна розбити. І вдихнути повітря на повні груди. нехай навіть це буде єдиний ковток на все майбутнє життя. важливо зробити його і, вдихаючи, промовити: "Я - є!"
Красивейший язык. Именно тот украинский язык, которым в совершенстве хотела бы владеть я...
А еще... О чем бы ни писала Роздобудько и в каком бы жанре не писала, это почти всегда - гимн любви. Любви и жизни.
Читать далее
23
458
red-haired1 декабря 2013 г.
Якихось чотири години першої ночі зими, а на душі так спокійно і затишно. Саме такі відчуття залишає за собою книга. Пацьорки-оповідання, бо маленькі і такі яскраві, сплелися в дивний візерунок розцяцькованого браслету - зовсім дитячого, зовсім гіпарського.
Ірен вкотре підкорила своїми витонченими вигадками.
Що ж, ця книжка мала бути прочитаною однією з перших її авторства, але тепер, коли любов міцна і перевірена часом - вона, як привіт з минулого, відгукнулася приємним щемом.
14
110
Sunburn12 сентября 2010 г.
Загалом класні історії. Часом складається враження, що не мають ні початку, ні кінця. Єдиний мінус - через три місяці після прочитання майже нічого не пригадуєш))
7
58

Все рецензии

Цитаты

red-haired13 июля 2012 г.
А скільки потім їх було. Цих помідорних пострілів, цих бурих плям на білому пір*ї? Аж доки сама не стала злою, і пішла лише вгору і вперед. Лише вгору і вперед.
5
250
red-haired1 декабря 2013 г.
Ти ще не знаєш, що воно прийде i… пiде. Адже воно не може iнакше! Саме тому, його i назвали - першим. А все, що буде з тобою далi, то вже поза нумерацiєю…
4
160
red-haired1 декабря 2013 г.
Ми любимо вигадувати рiзнi дива: осiнь не терпить чиїхось нездiйсненних сподiвань.
Адже осiнь - це я…
4
153