Рецензия на книгу
Гра в пацьорки
Ірен Роздобудько
Coffee_limon4 февраля 2014 г.Хорошо. Ох, как хорошо!
Каждый рассказ, как глоток кофе.
Этот - кенийский, с кислинкой.
Этот - львовский, с горчинкой, крепкий...
А этот пахнет боварским шоколадом.
Хо-ро-шо! Вкусно!
... я знаю: нічого в житті не буває просто так. Дощ проливається там, де на нього з нетерпінням чекають. А над кожною головою навіть у маленьких містечках сяє своя зірка. часом вона не помітна за товстою, запилюженою шибкою або на темному горищі із щильно припасованими дошками.
Але це нічого.
Шибку можна розбити. І вдихнути повітря на повні груди. нехай навіть це буде єдиний ковток на все майбутнє життя. важливо зробити його і, вдихаючи, промовити: "Я - є!"Красивейший язык. Именно тот украинский язык, которым в совершенстве хотела бы владеть я...
А еще... О чем бы ни писала Роздобудько и в каком бы жанре не писала, это почти всегда - гимн любви. Любви и жизни.23458