Рецензия на книгу

• 

  Coffee_limon

  4 февраля 2014

  Хорошо. Ох, как хорошо!
  Каждый рассказ, как глоток кофе.
  Этот - кенийский, с кислинкой.
  Этот - львовский, с горчинкой, крепкий...
  А этот пахнет боварским шоколадом.
  Хо-ро-шо! Вкусно!

  
  ... я знаю: нічого в житті не буває просто так. Дощ проливається там, де на нього з нетерпінням чекають. А над кожною головою навіть у маленьких містечках сяє своя зірка. часом вона не помітна за товстою, запилюженою шибкою або на темному горищі із щильно припасованими дошками.
  Але це нічого.
  Шибку можна розбити. І вдихнути повітря на повні груди. нехай навіть це буде єдиний ковток на все майбутнє життя. важливо зробити його і, вдихаючи, промовити: "Я - є!"
  

  Красивейший язык. Именно тот украинский язык, которым в совершенстве хотела бы владеть я...
  А еще... О чем бы ни писала Роздобудько и в каком бы жанре не писала, это почти всегда - гимн любви. Любви и жизни.

  23 понравилось

  463