Тамдевін

Зупинитися і вийти з машини - така проста, усім доступна насолода. Спостерегти зміни у деревах та траві, відчути різницю між денним та вечірнім повітрям. Запам'ятати гру кольорів та відтінків на жовтневих пагорбах. Куди я постійно жену?

Якщо колись купуватиму заміський будинок, він розташовуватиметься від міста на значній відстані - достатній, аби відчути запах втечі...Аби одна реальність поступово перейшла в іншу, а я за той час отримала б можливість вистигнути від напруги, як та вимкнута перегріта піч. І насолодитись розкішшю мовчання.

Слова мали б наближати людей до істини, а вони нерідко викликають зворотний ефект. Хочеш висловити думку, ретельно добираєш слова - а виходить брехня.

Якщо колись купуватиму замiський будинок, вiн розташовуватиметься вiд мiста на значнiй вiдстанi – достатнiй, аби вiдчути смак втечi.

Твоє призначення, твiй талант, твоя сила належать не тобi, ти — провiдник мiж Господом i тим, що повинен зробити. Якщо порушуватимеш певнi правила, переходитимеш межi (якi саме — вiдчуватимеш сам), то одного разу можеш прокинутися безсилим та безталанним, i вже нiчого не зумiєш. Тому роби своє, але не будь-якою цiною. I матимеш пiдтримку…

Вовки — як люди, серед них також є iстоти благороднi, а є пiдлi, є смiливi та хитрi, а є боягузливi та пiдступнi.

- А хто найбагатший?

• Той, хто не має нескінченних бажань.
• А хто найбідніший?
• Захланний.

Усе в житті коштує рівно стільки, скільки люди готові за це заплатити.

…Слова мали б наближати людей до iстини, а вони нерiдко викликають зворотний ефект. Хочеш висловити думку, ретельно добираєш слова — а виходить брехня. У кожному моєму iнтерв'ю траплялася думка чи констатацiя факту, якi наступного ж дня, ба навiть того ж самого, життя викручувало навиворiт, заперечуючи «усе вищесказане».
Не втримувалася правда життя у лещатах застиглих формулювань.

Вагiтнiсть, пологи, аборти — це речi, про якi варто говорити вiдверто або не говорити взагалi.

Як розумні істоти люди мали б поводитися відповідно до вимог усвідомленої відповідальності, насправді ж демонстрували й демонструють цілком протилежний тип поведінки. Деяким людям та людським спільнотам варто повчитися у вовків: їхня відданість співтовариству викликає повагу. Вовк готовий захищати своїх, він піклується про молодших родичів і має сильніші, ніж у людей, заборони на вбивство собі подібних.

Більшість законів порушено, за що рано чи пізно прийде покарання...От тобі і шлях до гармонії...І з природою так само чинять - як насильники. Зі своєю вільною натурою - як гвалтівники.

І головний інстинкт - самозбереження. Люди живуть, ніби вони тут головні й усе вирішують. Дивлюся на тих, хто видереться вгору, і на тих, хто доповзає, та думаю собі: мовчати їхні інстинкти...Гроші від головних негараздів не захистять: імунна система уся в дірах, нерви розсипаються на порох, в душі - неспокій, у сім'ї - корпоративна етика замість почуттів. Богатьох тримають не почуття, а спільний бізнес, спільні інтереси.

Життя - гра, особливо якщо йдеться про життя успішного художника, якому раз у раз треба нагадувати публіці про себе усіма можливими засобами.

Любов до солодощів стала додатковим зміцнювачем нашої дружби.

Як передати фарбами усі всотані в дитинстві і майже один до одного повторені зараз кольори, смаки, запахи, враження?

Вовки як люди. Жодна схема щодо них не працює, усi узагальнення хибнi. Кожен з них — особистiсть, що не пiдлягає унiфiкацiї та спрощеним оцiнкам.