Тамдевін

Спойлери!

"Тамдевін" перша книга Галини Вдовиченко, прочитана мною.
Що я можу сказати?Мабуть, чекала чогось іншого.Я сподівалась прочитати про те, як зміниться життя головного героя і вовків, після появи головної героїні. Тобто не кілька речень про те, що Дункан можливо "утік" через ревнощі до Юрія, або про те, що Кум вирішив брати приклад зі свого наставника і теж "остепенився". Я хотіла взаємодії Анни з вовками. Цього не було. Як і взаємодії Анни з Юрієм. Тільки зовсім трошечки..:)Адже перша половина книги розповідає про те, як уродженка Львова, "талановита" художниця(за яку добру частину роботи роблять інші), вирішує поїхати у Карпати, до своєї подруги студентських років, щоб відпочити від ритму міста та свого цивільного шлюбу. Друга ж половина оповідає нам про життя головного героя Юрія, науковця і дослідника, що зважується на експеримент у горах. Лише на кількох останніх сторінках нам коротко розповіли про його взаємини з Анною.

Тим не менш!
Від мене книга отримує високу оцінку за чудові описи карпатської природи(саме завдяки відпочинку серед гір, Анна знову змогла малювати свої твори самостійно), описи звичаїв та життя тамтешніх мешканців. А які легенди! У мене перехопило дух. Чого тільки варта була розповідь про домового, що залишився у будинку Знахаря, після його смерті. Я щира фанатка містики, тому не можу поставити книзі низьку оцінку(хоч і містики було не надто багато):)

Поширена думка, що жіноче чтиво не гідне займати місце у книжковій шафі освіченого буквоїда. Разом з тим навряд чи хто здивується, побачивши на полиці твори англійки Шарлотти Бронте чи француженки Франсуази Саган. Попри відверто «жіноче обличчя» цієї письменницької спадщини, вона по праву займає вищі щаблі на олімпі літературної класики.

Творчість Галини Вдовиченко — приклад якісної феміністичної прози в сучасній українській літературі. Дебютувавши з романом «Пів’яблука» та отримавши за нього відзнаку на «Коронації слова-2008», пані Вдовиченко продовжила й розвинула свій романтично-казковий стиль у романі «Тамдевін».

Жіночий світ, у якому штучні матеріальні пріоритети витіснили традиційні сімейні цінності, дауншифтинг, коли люди тікають від суєти великих міст у природне середовище, — лінії, які переважають у творі. І в цьому запорука його успіху, оскільки авторці вдалося вловити й передати настрої, що чимдалі більше притаманні нашому суспільству.

Історія кохання жительки мегаполіса, успішної та забезпеченої кар’єристки, з одного боку, та науковця-відлюдника, що присвятив себе вивченню життя вовків у карпатських лісах, з другого, не дадуть занудьгувати. Сюжет — не менш динамічний і насичений, ніж у «Пів’яблука». Смачно приправлений аутентичними легендами з вуст баби Каськи та містичними епізодами навколо замку Гербуртів, роман має поділену на дві частини структуру. Жіноча і чоловіча половини — два життя, два світосприйняття, дві історії чоловіка і жінки, що нарешті зустрічаються поза межами реальності, простору і часу.

Роман «Тамдевін» — це поетика Франсуази Саган, традиційність Шарлотти Бронте, романтика Ірен Роздобудько та казковість самої Галини Вдовиченко. І, як показує практика, жінки не лишають поза увагою такий мікс. Книжку молодої письменниці розбирають швидше, ніж видання визнаних українських авторів...

Беручись за читання книги "Тамдевін" навіть не уявляла, наскільки вона мене вразить! Думала, читатиму тільки про шалене кохання, а насправді історія з науковим відтінком, художньою красою та неперевершеними пейзажами Карпат. Кохання було, але про це пізніше...
Галина Вдовиченко знайомить читача з трьома історіями: Анни, Юрія та вовків. Так, вовки являються ключовими героями, адже саме з ними, їхньому самобутністю автор порівнює людей.

Головними ж героями людської статі є художниця Анна та науковець Юрій. Спочатку про життя кожного з них автор розповідає окремо.
Анна - львів'янка, за десять років до початку описаних подій поїхала до Санкт-Петербургу робити кар'єру. Тепер відома художниця ненадовго повертається в казковий Львів, а звідти їде в гості до подруги в невеличке карпатське село. Саме тут її чекає доля.
Юрій - в його житті сталась неприємна подія, через яку чоловік прийняв важливе рішення - поїхати далеко в гори з метою дослідження життя вовків в їхньому середовищі. У нього тепер три брати - войовничий Кум, загадковий Дункан та рудий Гай.

Юрій познайомився з ними, коли малі вовченята втратили своїх батьків. Півтора роки дружби були цікавими і незабутніми.
Ну а тепер - кохання: дві долі - Анни та Юрія - поєднуються. Випадково, неочікувано, але так бажано!

Цікаву роль відведено Марійці - подрузі Анни. Саме вона жила в невеличкому карпатському селищі, куди приїхала Анна. Жила спокійним, простим життям. Її мислення, ставлення до життя, побуту, матеріальних речей просте та невимушене, без гонитви за славою, багатством та розкішшю

Родзинки книзі додають і чудові пейзажі Карпат

та вулички прекрасного Львова

Два кусочка жизни, вечные инь и янь - два взгляда на жизнь, на одиночество, на судьбу. Прекрасное небольшое произведение о женщине, которая приехала в гости к подруге в высокогорное Карпатское село, уехав от любимой работы, которая хоть и приносит радость, но вытягивает все силы; от уже нелюбимого мужа, который медленно спивается; от отсутствия вдохновения. С другой стороны, успешный ученый, у которого появляется шанс сделать уникальный проект - воспитать осиротевших волчат и жить рядом с ними в волчьей стае. В особенности на фоне изменившей жены привлекательно выглядит такое затворничество.

Ничего нового, да? Типичный чиклит о успешной телочке, которая встретила наконец-то своего мачо-мена. Может быть и так, но вся история невероятно красива, приправлена карпатским фольклором и невероятно красивым языком. Книга не цепляла на 100%, но дыхание во время чтения жизни волков перехватывало. А полностью переставала дышать на единственной сцене секса, описанной так красиво, так чувственно и сказочно, ни разу не встречала такого подхода к такой деликатной теме.

Хм, то ли я тупею, то ли яичники медленно захватывают мозг, то ли сам мозг после всего этого вокруг кипит и не воспринимает сложной мировой литературы, но "Тамдевін" так вовремя попал ко мне в руки, улучшив настроение, подарив улыбку и, что уж, веру в то, что у всех точно все будет хорошо.

Книга понравилась из-за:

• кусочка любимого Львова (немного, несколько фраз с обозначением мест, и сразу вспоминается свое, личное,светлое, кофейно-ароматное)
• части о любимых Карпатах - осенних, ярких, умиротворенных и красочных.Пахнуло свежим горным воздухом, домашним,уютным теплом.
• описания дома, утвари, отношения к старым вещам и семейным реликвиям,уклада и отношения к жизни Марии и ее семьи.
• и особенно из-за волчьей стаи. Для меня это самые яркие моменты, самые интересные описания. Именно эти кусочки я с увлечением перессказывала домашним.

"Тамдевін" вторая книга, прочитанная мною у этого автора. Взяв ее, я сначала думала, что это будет еще одна на подобие "Пол-яблока" история золушек с таким себе ожидаемым хеппи-эндом. С первых страниц все примерно так и начиналось. Я уже успела огорчится, ну вот опять очередной любовный роман на один вечер. Но не тут то было. Все изменилось во второй половине книги, половине о волках. Увидев тег к книге "волки" я подумала наверное кто-то просто ошибся. Как можно такое начало, современный Санкт-Петербург, связать с волками. Но они вписались очень органично и естественно, именно эти главы, мне кажется и вытянули всю книгу. Это был очень интересное знакомство с троицей волчат, такие разные и в то же время чем то похожие. Они остались сиротами из-за неосторожности людей, и тут же человек, который стал их вожаком, влился в их компанию, дал им возможность выжить. Очень понравились подробности о волках, этой темой не увлекалась, поэтому мало что о них знаю. Но почему то после этой книги, как то лучше стала относится к ним. Говорят они жестокие, убивают зверей, людей из-за еды. Но ведь чем мы - люди лучше волков. У них хотя бы есть свои правила и иерархия, которые они исполняют и чтут, а мы уже давно играем каждый по своим правилам, а бывает и совсем без них. Остался теплый, приятный осадок от книги. Мне кажется к ней захочется вернутся...но это уже совсем другая история...

Це вже моє не перше знайомство з авторкою, але, перебуваючи під великим враженням від попередньої прочитаної книги автора, за цю книгу бралася з побоюванням змінити своє ставлення до письменниці та її творів. Книга захопила мене не просто неймовірним колоритом і красою Карпат, а ще й містичними нотками, що раз-по-раз з'являлись ніби нізвідки.
Як на мене, головною лінією у творі є все ж таки не love story, а взаємини людини з природою, її відчуття, що знаходять відгук у власному світосприйнятті.
Авторка показала нам, що у кожній людині живе звір і лише ми вирішуємо, що з ним робити. А також розкрила вовчу сутність, яка в деяких випадках є набагато людянішою, ніж сама людина.
Єдине, чого завжди потребують і люди, і вовки - це свобода. І лише вовк може пожертвувати всім заради власної свободи...