Цитаты из книги Рай.центр

За сімнадцять років незалежності Володимир Гнатович Сердюк поміняв кілька партій, оцінив дохідність кількох міністерських крісел, президентського секретаріату та парламентських кулуарів. На всіх щаблях наштовхувався на колишніх товаришів — комсомольських функціонерів — і, згадуючи цинічні початки, точно знав: їхнє покоління владу не віддасть, поки не вимре. Не комуністичний, а саме комсомольсько-функціонерський гарт навчив не помічати таких дрібних перешкод, як люди.

— Особисто мене чиїсь думки не турбують, — вставився Макар. — А от що робити із власними?

Що любов – нова наука, всі попередні теорії, досвід і знання втрачають сенс. Що любов кривиться від брехні, як від гіркого цитрусу. Що гріх один – не довіряти своїй любові.

Коли це Україна на Київ озиралася? Україна по Чигиринах та Батуринах будувалася. Під Котельвою сили набиралася, у Ніжині та Глухові рішення ухвалювала.

Білий острівець, чорна ніч, червоне полум' я. Три чисті кольори не змінюються, малюють крила, душа летить, співає. Що за диво - життя. Сама серед людей - нема спасіння. Сама серед природи - вічний рай. Як добре, що біля столичного берега гойдався на хвилі катерок, підхопив її, уніс далеко від галасливого міста. Дихати зачарованим спокоєм, дихати про запас, наперед за той час, який доведеться провести в місті. Серед людей.

Усі великі міста однакові - людським почуттям місця нема, нескінченний рух, як видимість грандіозних планів, без сенсу і реалізації. Мчимо, не движні. Омана. Як авто.

"...вигадати й очолити можна будь-що, однаково робитимуть інші."