Рай.центр

Чи можна досягти успіху, не зрадивши себе? Люба впевнена, що так. Вона вчиться, працює в заможній родині і навіть змогла приборкати нахабну господиню. Але несподівано перед дівчиною постає вибір — залишатися гордою і самотньою чи бути поруч з коханим хлопцем, мати якого — та сама жінка, в якої вона працювала...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

843 оценки

5
40%
4
37%
3
18%
2
4%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 1001Хотят прочитать 168

Рецензии

sireniti20 июля 2016 г.
Смерть не вихід. Вхід
Макар. Гоцик. Люба. Молоді, здорові. Все життя попереду. Весь світ на долоні - підкоряй, дій.
Та не так все просто. Навпаки, все давно схвачено, проплачено, ніші зайняті, ролі розподілені. Тими, хто родився раніше. Хто в перебудову зумів вчасно оговтатись, зорієнтуватись, зберегти, а то й самому насидіти тепленьке містечко. Собі і своїм нащадкам. На багато років вперед.
Таким, як Макар, Гоцик та Люба треба виживати. Пробиватися вперед всіма доступними способами. Викручуватись, проявляти аправність і розраховувати тільки на себе.
Та молоді студенти не переживають, вони живуть мріями і вірою. Вірою в те, що в них усе вдасться, адже інакше бути не може.
Троє в одній маленькій квартирці, інколи голодні, та все одно щасливі у своєму космосі. І раптом - Макс. Багатий і красивий мажор на "мазератті", він увірвався в їхні життя і все змінив...
Люба, весела, усміхнена Люба, тепер далеко. Хто зна, де вона і чому... Можливо навіть за межею життя.
Ця книга зовсім не схожа на інші романи Люко Дашвар. Вони у неї всі сумні, та ця якось виділяється. Тут і політика, і кохання, і реалії сучасного життя.
А ще містична нотка з козаками Сердюками, які прокинулися після трьохсотрічного сну з явною місією. Але промовчу, бо то буде спойлер.
Рай.центр. Для когось і справді так. Та для багатьох пекло. Викрутитись, заробити трошки грошей. Сьогодні вдалось. А завтра буде новий день і все по-новому. Більшість не живе - виживає. Ось вона правда життя. Сумно і в раю буває.
Перевод.
Макар. Гоцык. Люба. Молодые, здоровые. Вся жизнь впереди.
Весь мир на ладони - покоряй, действуй. Но не так всё просто. Напротив, все давно схвачено, проплачено, ниши заняты, роли распределены. Теми, кто родился раньше. Кто в перестройку сумел вовремя опомниться, сориентироваться, сохранить, а то и самому насидеть тёпленькое местечко. Себе и своим потомкам. На многие годы вперед.
Таким, как Макар, Гоцык и Люба, нужно выживать. Пробиваться вперед всеми доступными способами. Выкручиваться, проявлять сноровку и рассчитывать только на себя.
Но молодые студенты не переживают, они живут мечтами и верой. Верой в то, что у них всё получится, ведь иначе быть не может.
Трое в одной маленькой квартирке, иногда голодные, и всё равно счастливые в своем космосе. И вдруг - Макс. Богатый и красивый мажор на "мазератти", он ворвался в их жизни и всё изменил...
Милая, весёлая, улыбающаяся Люба, теперь далеко. Кто знает, где она и почему... Возможно даже за границей жизни...
Эта книга вовсе не похожа на другие романы Люко Дашвар. Они у неё все грустные, но эта как-то выделяется. Здесь и политика, и любовь, и реалии современной жизни.
А еще мистическая нотка с козаками Сердюками, которые проснулись после трёхсотлетнего сна с явной миссией. Но промолчу, потому что будет спойлер.
Рай.центр. Для кого-то в действительно так. Но для многих ад. Выкрутиться, заработать немножко денег. Сегодня удалось. А завтра будет снова день и всё по-новому. Большинство не живёт - выживают. Вот она правда жизни. И в раю бывает грустно.
Читать далее
35
2,2K
NatanIrving1 августа 2021 г.
С каждой книгой я всё больше уверяюсь - Люко Дашвар - вот просто мой автор.
Я люблю читать на украинском, поскольку это приносит мне большое эстетическое удовольствие и позволяет сохранить в себе знания относительно родной речи, кою я терять ни в коем случае не желаю. Мне нравится простая чернота жизни. Не та, где девушка плачет от пожаре в собственном кафе или о забытой в такси сумочке, где был только что купленный в рассрочку айфон. Не, это тоже конечно страшно, но мне больше нравится читать о селе, о дрязгах насчёт электричества, о "забавных" способах украинских студентов подзаработать на яичницу и пиво на вечер. Мне нравится читать о том, что мне ближе; о том, что идёт прямо рядом со мной. Что ещё безумно привлекает меня в книгах Дашвар, так это её умение ювелирно, словно сплетая салфетку из тонких кружев, вносить в повествование мистическую составляющую. Серьёзно, я от неё просто балдею. В особенности, когда она так неожиданно возникает в сюжете, прямо как двадцатка в зимней куртке.
Аннотация заставила меня немного превратно подумать о сюжете. Я думала, что вся книга будет как обычно виться вокруг главной героини, но Дашвар внесла очень много персонажей и позволила нам рассмотреть не только что-то одно. Люба же... она была словно... ну... короче, как пожарная тревога на подводной лодке: зазвенела по делу и тут началось. Бывает целый рай.центр как ничто на карте, захочу - сотру, а бывает, что и один человек может перевернуть мир с ног на голову у тысячи себе подобных. Мне нравятся персонажи. Все. Они невероятно человечны, самые обыкновенные люди. Ну, не считая серденят. Вот они уж больно литературны, хоть и прибавили картине юмору и колоритности. Но то, как все оказались связаны, все эти повороты, заставляли меня вскрикивать при чтении. Изначально я не совсем понимала что за дуристика творится в головах некоторых людей, но потом, когда все паззлы встали на место и я смогла рассмотреть картину, мне стало понятно, что я просто недопоняла персонажей.
Лично я рекомендую к прочтению, но книги Дашвар всегда были и есть на любителя. Не ждите от неё радужных концовок. А знаете почему? Потому что в жизни люди, увы, умирают, а Люко именно о жизни и пишет.
Читать далее
33
640
LeRoRiYa7 декабря 2012 г.
Цей роман дуже-дуже відрізняється від попередніх книжок автора. Тут Люко Дашвар настільки заглибилася в містику, що далеко не всі зуміли простежити в романі зв'язок з реальністю. Я, наприклад, зуміла. Мене навіть потішила поява в місті двох "серденят гетьмана Дорошенка", які триста років спали й раптом пробудилися. Сподобалися мені й трійця головних героїв - Люба, Макар, Гоцик, Любин хлопець Макс. Сподобалася боротьба двох заклятих ворогів - Сердюка й Коноваленка - за світло/не світло в районній лікарні... Сподобалося все. Особливо яскраво втілено в книзі той факт, що за завісою багатства дуже часто можуть коїтися мерзенні речі, навіть якщо вони прикриті маскою благонадійності й добрих намірів. Отже, роман порушує важливі питання, про які не можна не думати. Відгукина нього дуже суперечливі, і вже це, на мою думку, гарний привід його прочитати, щоб мати власну точку зору.
Читать далее
18
339

Все рецензии

Цитаты

Coffee_limon7 июня 2012 г.
Смерть - не вихід. Вхід.
5
485
NatanIrving30 июля 2021 г.
Кремезний чоловік років сорока в чорній уніформі охоронної фірми з написом «АНГЕЛ» на спині мовчки змахнув піт з чола — хто тих «ангелів» серед літа у чорне вбрав? — і загородив вхід до під'їзду новобудови біля Бесарабського ринку: та-ак, хлопці, зупинилися і повернули назад, питань не ставити, ніхто тут не живе, довідок не даємо.
4
275
sireniti13 февраля 2019 г.
По той бік життєвих суєт час обходиться без годинника…
4
666