Трохи пітьми, або На краю світу

Як же бoлісно розуміти, що від себе не втечеш.

Я спитав у них щодо лінії партії. Мені відповіли: "Всьо зігзагообразно". Такій політпідкутості можна тільки позаздрити

Но тогда он показался мне необычным человеком. Знаешь, создается такое впечатление, когда происходит новое знакомство. Всегда подсознательно ожидаешь, что вот он – тот человек, которого ты искала всю жизнь. И пока он не доказывает обратного, твоя вера только крепнет. Так и я.

– Это тебе, – говорю я и протягиваю ей гриб. Правда, пока я бежал, он несколько утратил свой шарм. Ну и хули. Любишь меня – люби мой зонтик.

При свете огня ее черты слегка смягчаются. В умеренных дозах ею даже можно любоваться.

Засматриваться – это что-то уникальное в человеке. Когда ни с того ни с сего взгляд замирает в неожиданной позиции и замечает точку, в которую хочется впиваться глазами. Неграмотно говорить в таких случаях «задумался», потому что когда засматриваешься, на самом деле не думаешь, а только смотришь. А еще говорят, нельзя человека отрывать от того, на что он засмотрелся, потому что тогда в голове у него может что-то там соскочить с резьбы, и он бросится на тебя и покусает голодными глазами.

– Да, гинекология меняет людей, особенно мужчин. Как правило, в не слишком хорошую сторону. Это как радиация. Сначала весело – счетчик трещит, сердечко колотится, а потом бац – и отвалилось. И нигде ничто не шевельнется, не затрепещет. Ну, ты понимаешь, о чем я.

Вона не жартувала – ніколи. Вона висміювала. Знущалась. Кепкувала. Глузувала. І якщо ти не встигала зрозуміти, що сказане нею – прикол, всі висміювання, знущання, кепкування чи глузуваня автоматично переходили й на тебе.

Я зрозумів, що знову допускаюся помилки – замість того, щоби знімати страх чимось легким і світлим, рука сама тягнеться по бісівське й причинне, по альбом Coil, наприклад, і думки знову помчать натоптаним шляхом. Отак лежиш у ліжку – третя ночі, і здається, до ранку не доживеш.

Йому здається, що на нього спрямовано безліч очей, хоча він завжди сам. Він прагне спілкування. Він хоче, щоб на нього звернули увагу. Від браку уваги йому зле. Він почувається дуже нещасним. Можливо, це тому в нього так темно усередині.

Він боїться чогось. Боїться майбутнього. Він не знає, що буде далі, тому що для нього все дуже невизначено. Зараз у нього життєвий злам. Усе валиться з рук, усе тріщить по швах. Він нічого не може нормально робити, нічого не може довести до кінця, і це муляє. Зараз у нього найгірші дні в житті.

Він шукає людей, у ньому велике напруження. Він не отримує відповідей від світу… Здається, останні роки він щось безперервно шукає. Але постійно залишається без відповіді. Він прагне з кимсь поговорити, вилити душу, але сам себе стримує, вважає це проявом слабкості. Тому вирішив сидіти на місці. У його житті багато темного світла.

Господи, скажи чесно, чому мені так везе на всяких ублюдків? Причина в мені, я вгадав?