Трохи пітьми, або На краю світу

Влітку на далекій полонині в Карпатах відбувається молодіжний з'їзд неформалів Шипіт. Сюди приїжджає Гер, у якого є домовленість із невідомими людьми: вони мають приїхати, аби організувати фестиваль у фестивалі – фест самогубців. Упродовж двох днів збираються шестеро майбутніх мерців: юна мазохістка, екстрасенс-невдаха, двійко дівчат із фобією переслідування, розчарований молодий програміст і Гер – панк та алхімік з глибокою душевною травмою. Незрозумілі, несподівані події, неформальні герої, т...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,9

666 оценок

5
37%
4
33%
3
21%
2
7%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 739Хотят прочитать 144

Рецензии

Аноним21 августа 2020 г.
Трохи Пєлєвіна, трохи Паланіка… /Немного Пелевина, немного Паланика
"Маленькая девочка со взглядом волчицы,
Я тоже когда-то был самоубийцей...
Я тоже лежал в окрававленной ванне
И молча вкушал дым марихуанны..."
Группа "Крематорий"
(Укр.)
Іноді жалкую за літературною недосвіченістю. Взяла б тоді цю книжку до рук і була б, ну може й в не захваті, але сподобалося б більше. А так читаєш, начебто й непогано, але то вуха Віктора Олеговича стирчать, то, хм… сідниці Чака Фредовича. Така суміш, до речі, письменнику дуже вигідна. З одного боку, можна такого трешу нагнати, щоб читачам аж блювати закортіло, а з іншого – якимось логічним завершенням не перейматися, психодел – чого ж там.
Перша, медична, освіта теж читати заважала. Героям не співчувати хотілося, а як найскоріше почати їх лікувати, більшість - в наркологічному диспансері, а деяких в психіатричному. Хоча, якщо розглядати цю книгу як застереження, то може й непогано вийшло. В сенсі того, що наша свідомість – дуже вразлива штука, від адекватності до повного занурення в хаос – один крок, а на зворотньому напрямку – зяє прірва. І здолати цю прірву вдається лише деяким.
А в цілому: зав’язка інтригуюча, сюжет дінамічний, чоловічі персонажі досить об’ємні та цікаво різноманітні. Дівчатка, щоправда, все ж таки більш схематичні, такі собі «дєвочкі со взглядом волчици», хоч і кожна на свій лад. І мова добра. Для тих же, хто обурюється, що Дереш "ганьбить і паплюжить українську мову", я рекомендую Леся Ставицкая - Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми … А цю книгу без мату читати й правда важкувато)))
(Рус.)
Мне иногда хочется стать менее начитанной. Прочитала бы я тогда эту книгу и, возможно, восторга бы и не было, но всё равно понравилось бы больше. А так, вроде бы и неплохо, но то уши Виктора Олеговича торчат, то, хм… седалище Чака Фредовича. Такая смесь, кстати, писателю очень выгодна. С одной стороны, можно такого трэша нагнать, что читателям аж блевать захочется, а с другой – каким-то логичным окончанием не заморачиваться, психодел – чего уж там.
Первое, медицинское, образование тоже читать мешало. Героям не сочувствовать хотелось, а побыстрее их лечить начать, большинство – в наркологическом диспансере, но некоторых – в психиатрическом. Хотя, если рассматривать книгу как предостережение, то, в принципе, неплохо получилось. Ещё одно напоминание, что наше сознание – весьма хрупкая вещица, и от адекватности к полному погружению в бред – всего один шаг, а вот в обратном направлении уже зияет пропасть. И преодолеть эту пропасть под силу единицам.
А в целом: завязка интригующая, сюжет динамичный, мужские персонажи – довольно объемны и разнообразны. А вот девушки – немного схематичны, все - эдакие «девочки со взглядом волчицы», хотя и каждая на свой лад. И язык хорош. Для тех же, кто возмущается, что Дереш "ганьбить і паплюжить українську мову", я рекомендую Леся Ставицкая - Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми . А то ведь эту книгу без мата читать и правда тяжеловато)))

Читать далее
28
990
Аноним5 сентября 2012 г.
Це вже друга книжка Дереша, яку я прочитала і тепер зі 100% впевненістю можу сказати - мені цей автор дуже подобається! Найперше, що можу сказати, привабила обкладинка: людина-зірка лежить колі каміння з рунічними позначками. Одразу налаштовує на щось окультно-містичне. Так і виявилось.
Фестиваль самогубців.
Шестеро заблукалих, понівечених і самотніх душ.
Кожен має свою історію. Закритий в собі. Нікому не довіряє. Прагне спокою і розуміння.
Три дівчини і два хлопці зібралися на водоспаді Шипот, під червоним прапорцем Германа, який прийшов туди першим. Всі персонажі якісь таємничо-підозрілі, знервовані і трохи розгублені. У кожного свій демон, який його мучить, своя частка пітьми. Ці люди починають потроху розбиратися в собі і виганяти з себе зло, за допомогою дядька - екстрасенса. Сподобалось, як автор описував думки і емоції Жанни та психічно-шезофренічний стан Йостика. Правда, не зовсім зрозуміло, що ж таки в кінці кінців стало з Германом... Наче не закінчено трохи вийшло.
Прочитала відгуки читачів, бачу, що дехто вважає, ніби Любко "ганьбить і паплюжить українську мову" та що "цей його твір не має ніякої художньої цінності". Абсолютно не згодна. Так-так, у нього часто проскакують матюки та різні сленгові словечки. Але ж майте на увазі, це СУЧАСНА українська література, яка розрахована на сучасну молодь! Як кажуть - кожному поколінню свій герой. Не подобається - не читайте. Все просто. Особисто я не маю нічого проти (до слова - І. Карпа пише набагато більш розхлябано). Можливо тому, що автору, як і мені, 27 років і мене приваблює його стиль, а ще я давно люблю Львів і їх говірку :)
Я дуже рада, що у нас нарешті з'явився свій контркультурний, альтернативний автор, який пише про наркотичні приходи і глюки, описує метаморфози зі свідомістю, містику, темну сторону душі, демонів і т.д.. Це моя улюблена тема. Я прониклася книжкою, її атмосферою і читати було дійсно круто!
Читать далее
19
993
Аноним15 сентября 2014 г.
ЧИМ ЗАКІНЧИТЬСЯ ЗЛЕТ НЕФОРМАЛІВ?

О-о, це після "Культу" моя улюблена книжку у Дереша. Пролетіла перед очима за кілька годин. Не те, щоб я вважала її стовідсотковим шедевром, але якщо читати Дереша - то в першу чергу саме ці дві книжки - "Культ" і "Трохи пітьми".

Неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб.
13
1,2K

Все рецензии

Цитаты

Аноним1 июля 2012 г.
повірте, набагато легше збожеволіти, ніж зазирнути в очі дійсності.
14
3,3K
Аноним30 июня 2012 г.
– Є дві речі, які роблять мене такою, яка я є. Я завжди кажу тільки правду, і я завжди роблю тільки те, що справді хочу. Роби так само, і наші дороги будуть іти поруч.
14
2,9K
Аноним13 октября 2011 г.
Неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб.
13
2,9K