Императрица Орхидея

Невдовзі моєму синові має виповнитися рік. У цей день йому запропонують тацю з різноманітними предметами. Він має вибрати один із предметів, і цей вибір дасть ключ до розуміння його майбутнього. Церемонія так і називалася — чжуа-цуй-пань, тобто «обери своє майбутнє». На церемонію запросили всіх вельможних двірських осіб.

Євнухи цілий тиждень займалися підготовкою до цієї знаменної події. Стіни, колони, двері й віконні рами мого палацу пофарбували на яскраво-червоний колір; сині, зелені та позолочені сходи й карнизи утворювали з ними ефектний контраст. На тлі темної блакиті неба дах, викладений жовтою черепицею, блищав, як величезна золота корона. Філіґранні різьблені візерунки на білих мармурових терасах не могли не збуджувати захоплення.

Церемонію відкрили в Залі Земного Милосердя, зі східного боку мого палацу. Там установили вівтар, над яким повісили дошку, на якій було написане призначення ритуалу. У центрі залу стояв великий квадратний стіл із червоного дерева, на якому лежала таця з листок лотоса завбільшки — більша, ніж дитяча діжка для купання. На таці лежали символічні речі: імператорська печатка; книга «Про осінь і весну» Конфуція; пензлик із козячої вовни; золотий і срібний зливки; декоративні щит і меч; мініатюрна пляшка з-під спиртного; золотий ключ; кубики для гри в кості, зроблені зі слонової кістки; срібний портсиґар; музичний годинник; шкіряний батіг; блакитне керамічне начиння з намальованими на ньому пейзажами; старовинне віяло з віршами відомого поета династії Мін; зелена нефритова шпилька для волосся, майстерно оздоблена метеликами; сережка у формі пагоди; нарешті, рожева квітка півонії. Предметом, на який мав упасти вибір маленького спадкоємця трону, вважалася імператорська печатка.

Уранці сина забрали від мене — це було зроблено для того, щоб я не впливала на його поведінку. Однак усе, що могла, я вже зробила. Протягом останніх кількох тижнів я щодня розкладала перед ним різні предмети: мапу Китаю, картини з мальовничими пейзажами і — дерев`яний макет імператорської печатки, що його вистругав з дерева для мене Ань Те Гай. Я робила відтиски печатки на дошках, щоб привернути увагу Тун Чі, але малюка, схоже, дужче цікавили шпильки у моєму волоссі.

Сотні людей уже сиділи в залі, коли я увійшла, опустилася навколішки перед вівтарем і запалила фіміам. Дим почав заповнювати приміщення. Імператор Сян Фин і Нугару сиділи на тронах у центрі; вони теж молилися.

Слуги подали чай з горіхами. Минуло ще кілька хвилин, і у мить, коли проміння сонця торкнулося горішніх карнизів, двоє євнухів унесли Тун Чі. Він був одягнений в золотисту мантію, розшиту драконами. Тун Чі крутив головою, озираючись довкола; його великі очиці блищали цікавістю. Євнухи посадовили його на стіл. Малюк раз у раз підстрибував і ніяк не міг усидіти на місці. Євнух якось примудрилися примусити його вклонитися батькові, Нугару, мені і портретам предків.

Я відчула себе страшенно слабкою і самотньою. Мені схотілося, щоб поряд зі мною були мати або Рон. У нас, у Вугу, таким ритуалам ніколи не надавали серйозного значення, до них ставились як до дитячої забави. Але в Забороненому місті всім заправляли придворні астрологи. Маньчжурська аристократія більше не була впевнена у власних силах і воліла в усьому покладатися на Небеса.

Чим довше я читала напис над вівтарем, тим дужче боялася за свого сина.

«Якщо принц вибере імператорську печатку, він стане імператором, наділеним усіма Небесними чеснотами.. Якщо він вибере пензлик, золото, срібло або меч, його правління також буде вдалим, оскільки він наділений розумом і силою волі. Але якщо він вибере квітку, сережку або шпильку для волосся, він буде тільки шукачем насолод. Якщо вибере пляшку, то стане п`яницею. Якщо кості — то програє династію».

А що, як Тун Чі вибере квітку або шпильку для волосся замість імператорської печатки? Тоді люди скажуть, що з мого сина виросте гульвіса! А що, коли годинник? Недивно, якщо його зацікавить цокання.

Слинявчик Тун Чі вже змокрів. Євнухи відпустили мого сина, й він поповз до таці. Малюк був настільки скутий одягом, що рухався незграбно. Нахилившись уперед, усі з цікавістю спостерігали за ним. Я відчула на собі погляд Нугару і постаралася прибрати впевненого вигляду. Напередодні увечері я застудилася, і мені боліла голова. Я пила воду склянку за склянкою, щоб якось заспокоїтися.

Тун Чі простягнув до таці руку. Я мала таке відчуття, ніби це я на столі і мені належить вибирати.

Несподівано я відчула, що мені дуже потрібно вийти. Я вискочила із зали, відштовхнувши убік служниць, які хотіли були податися за мною. Сидячи в туалетній кімнаті, я кілька разів глибоко вдихнула. Біль перейшов із правого боку голови на лівий. Сполоснувши руки і вмивши холодною водою обличчя, я побігла назад до зали.
Натовп, як і раніше, терпляче чекав. Тун Чі жував свій слинявчик.

Очікування чогось надприродного від моєї дитини обурювало мене. Як їм не соромно скидати на плечі дитинчати відповідальність за біди Китаю!.. Але я знала: варто мені лише сказати це вголос, як мого сина заберуть від мене назавжди.

Тун Чі ледь не впав зі столу. Євнухи підхопили його і повернули до таці. Мені пригадався епізод з опери «Єгол»: мисливці випустили оленя і почали випускати в нього стріли. Задум був украй простим: якщо оленеві не вистачить сил урятуватися, йому судилося померти.

Імператор Сян Фин пообіцяв винагородити мене, якщо Тун Чі «добре поведеться». Чим же я можу допомогти синові?

Тим часом Тун Чі уважно розглядав тацю з предметами. У залі було так тихо, що чути було шум води у парку. З мене краплями котився піт, а комір нестерпно стискав горло.
Малюк знову поповз. Євнухи підставили руки з країв столу, щоб не дати йому впасти. Тун Чі взяв палець до рота. Та він же голодний! Шанси на те, що син вибере кам`яну печатку, випаровувалися.

Сидячи на оздобленому зображеннями драконів троні, Сян Фин нахилився вперед. Він підтримував голову обома руками, наче вона була заважка для нього.
Тун Чі зупинився. Він дивився на рожеву півонію. Посміхнувшись, він витягнув з рота палець і простягнув руку до квітки.

Я заплющила очі, почувши, як імператор тяжко зітхнув. Що означало це зітхання? Розчарування?.. Гіркоту?..

Коли я знову розплющила очі, Тун Чі вже не дивився на півонію. Можливо, він пригадав, як я покарала його, коли він вибрав квітку? Я нашльопала його й сама розплакалася, побачивши відбитки своєї долоні на маленькій сідничці.

Мій син підвів крихітну голівку. Що він шукав? Мене? Забувши про етикет, я, петляючи, проклала собі шлях крізь натовп і зупинилася перед малюком. Посміхнувшись, я очима провела лінію від його носика до імператорської печатки.

Це подіяло. Одним рішучим рухом він схопив печатку.

— Наші поздоровлення, Ваша Величносте! — радісно закричав натовп.

У нестямі з радощів, Ань Те Гай вибіг на подвір`я.

У небо злетіли феєрверки. Сотні тисяч паперових квіточок розлетілися в повітрі