Здається, на початку минулого століття жоден письменник не зміг уникнути соціальної критики у своїх творах, і Голсуорсі тут не став виключенням (це вдалося зробити Агаті Кристі, яка в розпалі першої світової примудрялася писати детективи, де було все, крім самої війни). Якщо обидва романи – «Остров фарисеев» та «Усадьба» – перш за все, завдяки, напевно, обсягу і розлогому сюжету, сприймаються як повноцінні твори, то оповідання виглядають занадто памфлетними, схематичними, а проблеми, які Голсуорсі піднімає, – застарілими.
В «Острове фарисеев» випадкова зустріч у потязі молодого джентельмена з людиною не зовсім його кола – іноземцем доволі авантюрного характеру і незвично вільних поглядів – робить справжній переворот в свідомості героя. Звиклий до навіки-вічні встановленого порядку, він починає дивитися новими очима на багаточисленні «так прийнято» і «так не прийнято», які щільно обплутали і його життя, і життя його оточення. Все тепер виглядає не так, а справжнім головним болем для героя стають плани одружитися, якими він був повністю зайнятий до знайомства з цим чортовим іноземцем. Але це герою зустріч створила проблеми, а для читача якраз в цьому весь смак роману, бо до самого кінця зберігається напруга, чим же закінчиться ця історія, яка починалася як типова історія з життя представника вищого світу.
В «Усадьбе» головною стає тема, яку пізніше Голсуорсі розвиватиме в «Саге о Форсайтах» – право жінки на свободу в шлюбі. Цю проблему давно вже вирішено, тому роман скоріше цікавий як енциклопедія вікторіанської епохи з її умовностями, правилами, обмеженнями і побутовими деталями.
З оповідань можу виділити лише «Спасение Форсайта»: англійський джентельмен в силу випадкових обставин потрапляє у гущу національно-визвольного руху в Австро-Угорській імперії. Палкі революціонери діють і говорять, справжній британський джентельмен Форсайт зі своїм кодексом поведінки, з непохитними поглядами на все і вся, вимушено знаходитися в епіцентрі подій, які йому чужі і неприємні. Все це і створює забавний контраст, який виділяє це оповідання з-поміж інших, набагато більш однозначних і прямолінійних у своїй соціальності.
Але загалом можна сказати одне – незважаючи ні на що, якісна класика.
4 понравилось
