Джанки. Письма Яхе. Гомосек

На самом деле, в фотографии есть что-то непристойное и зловещее — желание заточить в тюрьму, заключить в себя, сексуальное напряжение погони.

Да, ты нашел своего Джонсона, но для этого потребовалось пробраться через всю срань.

Кайф - це бачити речі під особливим кутом. Кайф - це миттєве звільнення від кайданів підвладної старінню обачної набридливої заляканої плоті.

«Кльово» - слово, яке вживалося в будь-яких випадках і позначало будь-що, що тобі подобалося, або будь-яку ситуацію, якій не загрожували лягаві. Навпаки ж, усе, що не подобалося, було «не кльовим».

- Привіт, - сказав він.

• Сто років тебе не бачив, - мовив я. - Де ти був?

• У в'язниці, - відповів він. - У будь-якому разі я не хотів заходити, бо знав, що ти зав'язав. Тобі повністю вдалося?
• Ага, я зліз.
• Ну тоді вмазатися не хочеш? - усміхнувся Старий Айк.
• Ну...

Коли злазиш з наркоти, усе видається безглуздим, але тоді пригадуєш розклад вмазок, статичну повагу до наркоти, те, як у твою руку тричі на день впорскувалося життя.

Наркота забирає все і не дає нічого, окрім того, що вберігає від ломки.

Вживання наркоти викликає перманентну зміну в клітинах. Перетворившись одного разу на наркомана, лишаєшся наркоманом назавжди. Ти можеш припинити вживати, але після першої залежності від наркоти вже не втекти.

Наркоман може пробути в зав'язці десять років, але здатен впасти в нову залежність менше, ніж за тиждень; у той час як тому, хто ніколи не вживав, може знадобитися два місяці по дві вмазки щодня, аби виробити хоч якусь звичку взагалі.

Під час ломки будь-який рух чи бездіяльність здаються нестерпними. Людина може вмерти лише тому, що не матиме сил перебувати у власному тілі.

Він повернувся до МакКарті і заговорив через плече.

• Я відправляю тебе до виправної колонії в Анголі, - сказав він.
• Містере Мортон, але за що? - запитав МакКарті.
• За те, що ти сраний наркоман.
• Тільки не я, містере Мортон.
• А як щодо слідів від голки?
• У мене сифіліс, містере Мортон.
• У всіх наркоманів сифіліс, - відказав Мортон.

Наркоман живе за наркоманським часом. Коли наркота зникає, годинник зупиняється. Усе, на що тоді здатен наркет, - це зависнути й чекати, коли почнеться звичайний відлік часу. Наркоман у ломці не може перелаштуватися на звичайний час, йому нема куди йти. Він може лише чекати.

У темряві чоловік видався молодим, та коли ми проїхали під ліхтарем, я побачив, що його лице вкрите зморшками, а під очима у нього чорні кола. Це було різко окреслене обличчя американського хлопчака, обличчя, що постаріло, але так і не змужніло.

У кімнаті за столом сиділо двоє слідчих. Один був високим і жирним з південною жаб'ячою пикою. Інший - кремезний ірландець середнього віку. У нього не вистачало кількох передніх зубів, через що здавалося, що він має заячу губу. Такий коп міг запросто виявитися колишнім педерастичним бандюгою. Ніщо не виказувало в ньому бюрократа.

Існують рухи, за якими можна впізнати наркомана, так само, як за розслабленим зап'ястям можна визначити підара; рука наркомана вільно гойдається від ліктя.

Коли тебе ламає, музика добряче допомагає. Якось у Техасі мені вдалося перебороти ломку за допомогою трави, пінти опіумної настоянки та кількох записів Луї Армстронга.

«Навіщо Вам наркотики, містере Лі?» - питання, яке ставить тупий психіатр. Відповідь на нього така: «Мені потрібна наркота, щоб вилізти вранці з ліжка, щоб поголитися і з'їсти сніданок. Вона потрібна мені, щоб залишатися живим».
Звісно, наркомани, як правило, від ломки не вмирають. Але в суто буквальному сенсі переривання вживання спричиняє смерть клітин, що залежні від наркотику, і заміщення їх клітинами, яким він не потрібен.