
Присмак спокуси
Нестандартна книжка, без заїжджених шаблонів і кліше. Єдине, що мене збивало з пантелику, це те, що не було вказано, в який це час все відбувається. Спочатку, прочитавши роздуми священика Рейно, я вирішила, що це десь Середньовіччя, часи інквізиції і закостенілих догм. Але потім зустрічала докази того, що це, мабуть, наш час і дуже здивувалась. Невже є люди в сучасному суспільстві, які так думають? Омертвіння плоті, заборона фізичного задоволення, навіть на солодощі накладено табу. Дивина та й годі. Не дуже схвалюю таке явне очорнення церкви, священиків. Та немає вже такого зараз, головною заповіддю християнства є любов. Але Віан Роше мені імпонувала. Її вільнодумство, внутрішній спокій, гідність, життєрадісність. Яскравим персонажем також виступає Арманда Вуазен. Я розумію її прагнення вести спосіб життя такий, який вона хоче, все ж таки 81 рік. Я розумію, що Каро була не найкращою дочкою. Але, погодьтесь, якби наші мами були хворими і робити все назло приписам лікаря, мало хто сприйняв би це спокійно з думкою "Це мамине життя і її воля так чинити". Та чомусь найбільше до душі мені припала Жозефіна Мускат. Жінка таки зуміла вирватись з домашнього пекла і почати все заново. Ще й кохання своє знайшла ))










