კარიბული საიდუმლო

Возможно, в то время, когда книга была написана, понятия приквела не было, но эти две книги связаны косвенно (там есть мистер Рэфьел, как второстепенный персонаж).
Перейдем к сути.
Нашу старушечку Марпл племянник отправляет отдыхать на острова (всем бы таких заботливых племянников), а там ей не сидится! Как всегда, она в эпицентре событий оказывается. Джейн Марпл, сплетница до мозга костей, которая в отличие от других сплетниц рассуждает логикой, путем сопоставлений фактов восстанавливает все происшедшее....
Как всегда атмосфера туманности+мисс Марпл создает чудесное сочетание)

Після двох детективів Агати Крісті я все ще якось не могла остаточно сформувати своє ставлення до творчого доробку всесвітньо відомої письменниці, тому коли купила дві її книги на подарунок, все ж вирішила невдовзі прочитати і собі одну з них. Тож, п'ятою прочитаною книгою в 2018 році, для мене стала "Карибська таємниця" авторства королеви детективу.
Сюжет: Невже начебто природна смерть докучливого старого на екзотичному курорті — лише репетиція наступних убивств? Міс Марпл упевнена, що так! «Скелет у шафі» є в кожного, тож леді-детективу знадобиться неабияка сміливість, щоб вистежити злочинця, яким може виявитися будь-хто.
Ось так, буквально парою речень видавництво КСД знайомить нас із сюжетом детективу. Коротко, але загалом по суті.
Шановна міс Марпл, що є головною героїнею ряду романів Крісті, завдяки щедрості та турботі свого племінника спокійно й навіть нудно відпочиває на карибському узбережжі в готелі "Золота пальма". Тут же відпочивають старий балакучий відставний майор, канонік зі своєю сестрою, дуже буркотливий старигань-багатій зі своєю секретаркою та два дивні подружжя, яких я спершу прийняла за свінгерів, але там все виявилось значно прозаїчніше. І під пекчим карибським сонцем нічого не віщує біди. Але ж це роман Агати Крісті, тому - вбивству бути! І хоча смерть старого чоловіка загалом нікого не бентежить, бо видається цілком природною, та міс Марпл вважає, що все геть не так просто і швидко береться до справи. Адже перед смертю майор повідав їй одну історію, здавалося б старезну, як світ, небелицю, яких він мав в запасу цілу купу. Історію про вбивство.
Тобто вже відразу це наштовхує на певні думки. Старий чоловік розповідає про вбивство, а наступного дня помирає... раптово... Ну-ну, звісно. Ми з вами так і зрозуміли, і повірили.
А що вже тільки не вигадує стара хитрунка Марпл, котра теж не дуже повірила в такий збіг обставин, щоб отримати потрібну інформацію: і прикидається хворою, і грає роль бабусі "божий одуванчик". Загалом лише старий містер Рейфаєл, з яким Джейн Марпл консолідується для розкриття загадкового вбивства, точно знає, що стара леді геть не така проста, як здається на перший погляд.
В решті, думаю, ніхто не здивується, що поважна леді розплутує справу і викриває зловмисника. І от чесно, я дуже дивувалась, коли читала в інших відгуках, що вгадати вбивцю складно, важко, деяким - взагалі не можливо. Я не вважаю себе спеціалістом в жанрі детективу, абсолютно певна, що розвиток моєї інтуїції десь на рудиментарному рівні, але я всю книгу була певна в тому, хто є вбивцею і виявилось, що не прогадала зі своєю здогадкою. Те ж саме можу сказати й про "І не лишилось жодного". Для мене це виявилось передбачуваним. Але через велику кількість пліток, які просто огортали героїв, читати було не нудно, бо хотілось врешті розібратись, що серед цієї купи вигадок все ж виявиться правдою.
Тож загалом книга мені сподобалась. І Джейн Марпл теж. Хоча не з першої сторінки, не з першого слова. Але я звикла до цієї жіночки і дивувалась, як же їй не сидиться на місці і постійно хочеться встромити свого носа в чужі справи, що може не завжди обернутися для неї добром.
Коли я переглядада серіал зразка 2004-2013 рр, де леді-детектива зіграли дві різні акторки (Джеральдін МакЕван та Джулія МакКензі), теж довелося звикати до цієї непосидючої старушенції та постійного перемивання кісток і розведення пліток її оточенням. Та з часом стає зрозуміло, що сама Джейн далеко не пліткарка, але ж той її "довгий ніс" часом таки надокучає та дратує. Та врешті такою вже задумана героїня.
Моя оцінка: 4/5
p.s. Якщо ви читаєте романи Крісті, будьте готові ще раз зустрітись з містером Рейфаєлом, і будьте певні, що після "Карибської таємниці" ви вже будете знати, чому міс Марпл - Немезида

Согласно аннотации это единственная книга о мисс Марпл, действие которой происходит не в Англии. А для меня - первое знакомство с Агатой Кристи, впрочем весьма удачное.
Солнечная атмосфера Карибских островов, обаятельная старушка и , конечно, тайна. В небольшом отеле внезапно умирает постоялец - майор Пэлгрейв. Смерть старика от гипертонии никого не удивляет, однако, мисс Марпл уверена, что это инсценировка, что майора убили. А если так, зачем? Не для того ли чтобы скрыть другое убийство?
Весьма интересное, легкое чтение.

Это мой первый случайный полноценный детектив от Агаты Кристи, до этого читалал только рассказы. И могу признаться, что он меня очаровал. И дело тут совершенно не в детективной истории, я, правда, не могла понять, кто же убийца, и не в очаровании Карибских островов, которых тут практически нет. Всё дело в прекрасных бабулечках, настоящих английских леди, которыми нет-нет, да и восхищаешься.
Буду ли я дальше читать детективы Агаты Кристи? Да, но не скоро. А вот её автобиографию прочитать очень хочется.

Качественный классический детектив -- подходящее чтение для длинных новогодних праздников.

А еще очень важно, что такие книги дают осознание того, что в мире есть что-то стабильное.
Анастасия Завозова (та, которая прекрасный переводчик и здесь, кстати, peggotty ) в своем ежегодном книжном обзоре написала о том, что детективы -- это то, что может подарить нам ощущение стабильности, спокойствия и дать немного отдохнуть от напряженного быта.

И, видимо, в последний год очень многим людям не хватает возможности успокоиться, раз эта тема так популярна.
Так что классика остается все такой же вневременной: персонажи явные и неявные, цепкий ум пожилой мисс Марпл, загадка (что, наверно, всегда будет вызывать легкую внутреннюю дрожь и предвкушение интересного), глава за главой, которые и тебя втягивают в тайну, пока ты как будто бы просто прочитал еще только заглавие.

Спасибо вам, дорогая Агата Кристи, что можно находить спокойствие в такой неспокойной вроде бы теме убийства.
Придется теперь все предыдущие части читать :)

И снова в руках захватывающая книга с волшебными словами "Агата Кристи" на обложке, которые предрекают бессонную ночь. На этот раз мисс Марпл отправляется в Вест-Индию, чтобы поправить здоровье после болезни. Но даже на другом полушарии её преследуют загадочные убийства. Хотя мисс Марпл нисколько не смущает сей факт, для неё, распутывание загадок - это очередной способ приятно скоротать время, нечто среднее между вязанием из серой шерсти и послеобеденным сном. В книге как всегда много интересных персонажей, психологических портретов и изощрённых способов убийства. А виной всему пожилой майор Пэлгрейв, который в попытках

накликал беду, причем не на себя одного.

По индивидуальной причине цикл про Пуаро мне более близок, чем про мисс Марпл. Возможно, тут еще срабатывает тенденция к саркастичному отношению тетушек в возрасте, занимающимися расследованием убийств. Все-таки бельгийский детектив-профессионал мне более симпатичен, нежели английская леди, у которой, не спорю, серых клеточек может быть и не меньше.
Данный детектив, пожалуй, не является центральным в цикле. Он совсем небольшой, как бы, промежуточный, я бы сказала. Мисс Марпл отправляется после болезни на несвойственный ей отдых на Карибское море. И, восстанавливаясь после воспаления легких, параллельно еще разгадала не самое лихо закрученное "дельце" (многие, судя по рецензиям, да и я сама догадались, кто был убийцей до развязки, а у Агаты Кристи так бывает не часто).
Собственно, детектив идеален в той же ситуации, в которой находится главная героиня: на пляже, может и не на Карибах, но на отдыхе.