Напружене оповідання про Василька, якому доручили відвезти ялинку. Від початку ми дізнаємось, що ялинка, яку хоче купити чоловік для панів, Василькова, йому подарував її батько. Але родині дуже потрібні були грощі, і батько, хоч і з сумом, але продає дорогу для серця дитини ялинку. Коли її зрубували, малому здавалось, що вона от-от застогне. Дорога вела через густий ліс, надодачу ще й сніг пішов. У читача зявляється відчуття тривоги, яке підсилюється враз зламаними саньми. Василько збився з дороги, заблукав у лісі. Тривога батьків наростає, коли вони побачили, що йде сніг, а Василька ще нема. До останнього абзацу тривога та передчуття лиха посилюється, Коцюбинський тримає читача в напрузі. Ми разом з мамою вже поховали нещасну дитину. Але кінцівка, як завжди у Коцюбинського, несподівана. Автор показав відчуття страху, розгубленості дитини, але водночас і мужності. Він зрозумів, що батько мусив так зробити, адже їм потрібні були грощі, і на вечерю, і на мамині черевики. Це мотив жертви собою, власними інтересами заради сімї. Цікаво, але ця жертва відбувається на Святвечір. В умовах, в які потрапив Василько, він не зміг би дожити до ранку, але дива, винагорода за його жертву врятувала йому життя. І дійсно, в житті завжди потрібно вибирати те, що є ціннішим. Між ялинкою, дорогою річчю сина, батько вибрав допомогу родинні, бо родинні звязки, благополуччя важливіщі ніж усі речі на світі. Але ми бачимо його вагання, сум, оскільки йому важко віддавати те, що є дорогим для рідної дитини. Але він зробив правильний вибір. З іншого боку, Василько теж не чинив опору, хоч йому було невимовно важко прощатися з ялинкою. Підтримка родини, допомога - найважливіщі цінності для нього і його родини. Навіть у його переживанні за родину, коли він розуміє, що його смерть принесе горе, особливо в такий день надає йому сил.
11 понравилось
