Грицева шкільна наука

Ой нелегко далася Грицеві ця шкільна наука. Та й швидко закінчилася. Не вийшло з Гриця ученого. І крейду довелося їсти, і різки скуштував. А все не давалися йому вчення. Радість від того, що хлопчик йде в школу, передчуття чогось гарного, незвичного, швидко змінилось розчаруванням. І навіть через рік після навчання, він знав майже й ж стільки ж, як до нього. Ото тільки й вивчив, що якесь дивне "а баба галамага", та й те його підопічний гусак вивчив в одну мить. Ось така була наука у Грицька. Важка, сумна, бита та ще й сороміцька.

Невеличке оповідання. Чомусь я пропустила його в шкільні роки. Пам'ятаю тільки знаменитий вираз. А за часи мого викладання його уже в старших класах не вивчали. Жалко хлопчика. Ким він виросте. Що з нього вийде? Бути йому пастушком все життя. От і вся наука.

На русском.

Нелегко далась Гришке эта школьная наука. Да и быстро закончилась. Не вышло из Григки учёного. И мел пришлось есть, и розги попробовал. А всё не давалось ему учение. Радость от того, что мальчик идет в школу, предчувствие чего-то хорошего, необычного, быстро сменилось разочарованием. И даже через год после учебы, он знал почти и же столько же, как до этого. Вот только и выучил, что какое-то странное "а баба галамага", да и то это выражение его подопечный гусь выучил в одно мгновение. Вот такая была наука у Гришки. Тяжёлая, грустная, битая да еще и стыдная.

Небольшой рассказ. Почему-то я пропустила его в школьные годы. Помню только знаменитое выражение. А за времена моего преподавания его уже в старших классах не изучали. Жаль мальчика? Что из него получится? Кем он вырастет? Быть ему пастушком всю жизнь. Вот и вся наука.

Пишучи випускну роботу, довелося познайомитися із системою освіти Пруссії у 19 столітті. Скажу, що стан її був плачевний і те при тому, що Пруссія вважалася передовою в освітніх реформах в Європі.

Шкіл нема, особливо в селах, якщо і є, то переповнені. Рівень неписемності вкрай високий. Навчання ведеться за методикою "я промовляю - ви повторюєте". Вчителі часто без відповідної освіти. Вчителем міг бути священник, майстер своєї справи, досягнувши висот у власному ремеслі, колишні солдати. А міг бути й вчитель з трьохденних курсів. Найнижча ланка освітянської ієрархії. Вони злющі, бо нічого не вирішують і на ніщо не впливають, оплата праці часто продуктами. Вся злість виливалась на дітей. До порівняння: вимоги до гімназіальних вчителів були високими - обов'язкова вища університетська освіта. Вимоги до знань та професії врегульовані на державному рівні.

Не всі діти мали змогу відвідувати школу в селі. Вони, як власність своїх батьків, повинні з малечку допомагати їм по господарству. Питання освіти тут навіть і приблизно не другорядне. Дітям в містах не краще - працюють на фабриках по 12 годин з 8-річного віку. Проте, ніхто нічого не збирається змінювати. Були спроби, проте консервативні сили, вона ж еліта, вона ж буржуазія, блокували спроби покращити якість початкової освіти та надати доступ широким масам до гімназії, а пізніше до університету. Ситуація така ж і в Австро-Угорщині.

Оскільки Західна Україна була частиною Австро-Угорщини, стан освiти схожий, що і випливає з повісті. В школі прочиталося дуже легко і весело. Насправді "Грицева шкільна наука" - трагічне відображення реальності життя селян, стан освіти для селян тa найнижчої ланки робочого класу, які експлуатувалися як дешева робоча сила, що обслуговує інтереси еліт.

Якщо намагатися побачити в цьому твору більший сенс, ніж те, що "один сільський хлопець пас гуси, потім його батьки вирішили його віддати в школу, він там почув, що всі читають якісь там літери, він нічого з того не зрозумів, повернувся до гуси", - з'являються деякі паралелі з нашим життям, не обов'язково пов'язані зі школою, навчанням. Якщо все ж залишатися в сфері освіти - то ми маємо щось схоже, навіть сьогодення! Не скажу, що наші майбутні школяри до останнього дня не знають, що незабаром опиняться в храмі науки, де будуть гризти його граніт. Але відомо одне: пізнавати світ доведеться не на власні очі, а за допомогою книг. Спершу, звісно, будуть літери, потім слова, словосполучення і так далі... Коли ми, нарешті, дійдемо до цих книг, далеко не всім нам буде однаково цікаво, не всі залишать свій ентузіазм до навчання. Одне розчарування. Ми чекали світ різноманітних пригод, цікавинок, захоплюючих явищ, відкрить, винахідок. А що нам пропонують? Абабагаламу! Коли нам хочеться пізнати світ барв, видатних картин, образів, нам пропонують... пофарбувати паркан. Я не хочу сказати, що фундаментальна основа не важлива, що книги не складаються з літер, великі математичні моделі, формули не складаються з простих цифр та підставних символів. Але ми повинні бачити світло в кінці тунелю! Покажіть спершу його нам - ми маємо бачити, куди ми прямуємо. Нам потрібні відповіді на запитання! І перше питання наше "Для чого нам це?" А не "якщо не слухатимешся, тоді сядеш в яму". Коли ми звертаємося до фахівців, для отримання якихось послуг, ми питаємо: "Як виглядатиме кінцевий результат?" Учні повинні рухатися не від предмету до предмету, не від формули до формули - а з крихітних відкриттів до відкриттів, з кожного "Евріка!" до наступного. Чому саме навчання повинно бути великим випробуванням, де переможе тільки той, хто дійде до кінця? Адже всі попередні ступені - лише підготовка до справжнього знання.

Ось такі думки у мене з'явилися при читанні цього твору. Гадаю, що іншого разу я б, напевно, звернув увагу на інші тези. Наприклад, є чудовий уривок, коли Гриць був паном на дворі перед своїми гусками, а в школі не вмів зв'язати два слова. Отже, і тут є над чим поміркувати. Але то наступного разу...