Цитаты из книги Сонячні кларнети

О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги... Сестру я Вашу так любив — Дитинно, злотоцінно. Любив? Давно. Цвіли луги... О панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз — ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам’ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий — я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом — небо... шепіт гаю... О ні, то очі Ваші. Я ридаю. Сестра чи Ви? Любив...

А я у гай ходила

По квітку ось яку!

А там дерева — люлі.

І все отак зозулі:

Ку-Ку!

Я зайчика зустріла

Дрімав він на горбку.

Була б його спіймала

Зозуля ізлякала:

Ку-Ку!

Любив? Давно. Цвіли луги..

Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? - Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? - Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов'ї... "Я твій" - десь чують дідугани. А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

***

Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, – Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети.

Я був – не Я. Лиш мрія, сон. Навколо – дзвонні згуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки.

Прокинусь я – і я вже Ти: Над мною, підо мною Горять світи, біжать світи Музичною рікою.

І стежив я, і я веснів: Акордились планети. Навік я взнав, що Ти не Гнів, – Лиш Сонячні Кларнети.