Beloved

Эту книгу Тони Моррисон можно поставить в один ряд с такими обличителями американского рабства как Гарриет Бичер Стоу ("Хижина дяди Тома") и Кэтрин Стокетт ("Прислуга"). "Возлюбленная" психологически более сложная. Это попытка автора проанализировать глубже эмоциональное состояние униженных людей, приправленная мистикой. На мой взгляд мистическая "приправка" очень к стати, она гармонична с африканской культурой. Да и тема не устаревает. Сложно отрицать, что сегодня в некоторых сегментах западного общества расизм отвергается и осуждается публично, но тем не менее множество его членов ( а может быть, и большенство) всё же оперирует расистскими доводами либо наедине с самими собой, либо подсознательно.
Кроме того, на мой взгляд Моррисон удачно соединила социально-бытовой план и мифологический .
Так что книга интересна и заслуживает прочтения, если Вы конечно любите "литературный джаз" и следите за Гарлемским ренессансом ( см.статью Н.А.Полищук).

Есть в истории человечества такие страницы, которые сочатся кровью. Их слишком много, этих страниц – во много раз больше, чем страниц обычных. И на страницах романа «Возлюбленная» воспроизводится тот пласт истории человечества, в котором как нельзя более сильно отражены все самые жуткие стороны человеческой натуры.
Годы рабства. Целые поколения людей, выраставших в неволи, бежавших, умиравших, убивавших, выживавших. И все это – в пределах одного романа. Событий много, в прошлом ли они, в настоящем ли, боль остается по-прежнему сильной, а воспоминания кружат голову, дурманят разум. Мистическая, необъяснимая часть сюжета только усиливает сильные стороны книги. А история разворачивается и разворачивается, перемежая настоящее и прошлое, меняя калейдоскопом горе и радости, чередуя счастье и боль. И историю эту сложно остановить.

ВОЗЛЮБЛЕННАЯ, автор Тони Моррисон
_____________
О ЧЕМ: История, в которой описывается поступок молодой женщины убившей свою дочь, чтобы спасти ее от рабства.
___________
ПОЧЕМУ СТОИТ ПРОЧИТАТЬ:

• Основано на реальных событиях. Лично для меня эти слова действуют как шоколадка для человека севшего вчера на диету. Очень аппетитно;)))) - Роман удостоен Пулитцеровской(1988) и Нобелевской (1933) премий. Эти награды многих гипнотизируют и заставляют писать положительный отзыв. Но не меня;))) Хотя нет, и на меня, я ведь заказал книгу....
• Атмосферное, фактурное повествование, которое полностью погружает в историю

Тяжелая книга. Чуть легче ее делает необычная манера повествования, вроде речь идет о жутких вещах, но как-то так распевно и мелодично, что ты не сильно загружаешься, а скользишь по нотам произведения вслед за напевом.
Где реальность, где сон, где здоровое восприятие реальности, а где видения сошедших с ума - автор нам не говорит, а может и сама не знает, каждому читателю надо додумать недостающие части по своему желанию.
Книга скорее понравилась именно за счет интересного авторского стиля, но экранизацию смотреть я не готова.

"Возлюбленная" -пожалуй, самый известный роман американской писательницы Тони Моррисон, вышедший в свет в 1987г. и, получивший Пулитцеровскую и Нобелевскую премию; он также входит в топ-100 книг по версии Times, и другие книжные рейтинги.
В основе романа лежит реальная история, которая произошла в Америке после Гражданской войны. Чернокожая рабыня сбежала из Кентукки  в свободный  штат Огайо, а когда охотники за беглыми приехали за ней, она убивает свою дочь, чтобы та не стала рабыней и не терпела то, что пришлось вытерпеть ей.
За содеянное главную героиню,Сэти, долгие годы мучает чувство вины и боли. Однажды к ее дому приходит девушка, которая называет себя Возлюбленной (Это единственное слово было написано на могиле умершей дочери Сэти). Возлюбленная требует все время и внимание Сэти и та, в конечном итоге, уходит с работы и перестает выходить из дома. Возлюбленная изводит ее морально, упрекает за то, что она "оставила" ее, и за то, что "тогда не улыбалась"ей. Сэти чувствует себя бесконечно виноватой и не знает, как искупит свой грех.
"Возлюбленная" вызывает двоякие ощущения. С одной стороны, тема рабства - достаточно глубокая. У большинства современных людей рабство вызывает отвращение; а рабы- сочувствие и сопереживание. Их жизнь состоит из унижения пыток, истязаний, бесправия  и беспросветного будущего. Тема острая, особенно для Америки (как бы  американцы не позиционировали себя "свободными" и "равными"), и, в какой то степени, беспроигрышная, она не оставит равнодушным. Но,несмотря на все титулы и награды, книга мне не понравилась. Отчасти из-за манеры написания: повествование слишком сумбурное; язык не богат и,как по спирали, повторяются одни и те же фразы:"Они забрали мое молоко", "Они забрали мое молоко"... вместо драматического эффекта, это вызывает скуку.
Это мое очень субъективное мнение: но роман с таким сильным сюжетом, в который вплетена трагедия матери и убитого ею ребенка, проблемы свободы и равенства, написан слишком слабо (в моих глазах).
Книга была экранизирована и номинирована на Оскар в 1998,  кстати, роль главной героини в фильме сыграла Опра Уинфри. Неожиданно!)

Я знала, що починаю читати, я знала, що це не пересічна історія, що такі історії залишають слід у твоєму серці.
Почну з того, що цей роман - це потік свідомості, він написаний таким чином, що читачеві важко розібратися з тим, що відбувається: хто говорить певні репліки, як персонажі пов'язані між собою і про який час наразі йдеться. Складна для сприйняття, але від цього ще більш цікава, тому що твій мозок постійно працює, складаючи пазл в цілісну картину. Сюжет роману розгортається навколо сім'ї темношкірої жінки на ім'я Сет. 18 років тому вона, і її знайомі перебували у рабстві білих людей. Над нею жорстоко знущалися, на її спині не залишилося жодного живого клаптику шкіри, від батога, яким її шмагали за будь які порушення або просто заради розваги. Бути темношкірим - означало бути без права на будь що, ти не вартуєш нічого, ти живеш, щоб прислужувати іншим, ти народжуєш, щоб твої діти продовжували прислужувати і ставали новими жертвами. Ти не маєш право на кохання, на дружбу, на їжу, на милування нічним небом, ти не маєш право на життя. У романі переплітається минуле і теперішнє, таким чином розкриваються персонажі, і читач може аналізувати їх вчинки, враховуючи те, що їм довелося пережити. Дуже складно говорити про правильність чи не правильність вчинків, розуміючи, що те, що переживали ці люди, будучи рабами, неможливо уявити навіть у страшному сні. Я не хочу засуджувати або виправдовувати героїв цього роману, я не можу цього робити, я не маю права. Насправді у мене вир емоцій, залишки нерозуміння, не повністю складений пазл; морально важка історія.
Я знаю, що цей роман екранізований, але чи вистачить мені мужності візуалізувати цю історію? Навряд.

Своє ціленаправлене і осмислене знайомство з письменниками, які свого часу отримали Нобелівську премію з літератури я вирішила розпочати з Тоні Моррісон. Ця темношкіра жінка отримала премію в 1993 році як "письменниця, яка в своїх повних мрій і поезій романах оживила важкий аспект американської реальності".

Мабуть, ми ніколи не зможемо повністю зрозуміти написане Моррісон, адже зрозуміти емоції рабів зможуть тільки раби. Мати, яка вбиває власне дитя тільки б те не потрапило в рабство - хіба може бути щось більш дике і більш страшне?
Сюжет даної книги вистроєний досить химерно, адже в ньому перплітаються часові лінії та лінії самих героїв. Спочатку це навіть дратує, але згодом ти розумієш, що це і є той самий, особливо поетичний стиль Моррісон.
Одного дня Сет зустрічає чорношкіру, як і вона, молоду жінку, яка називає себе Коханою і нічого не пам*ятає. Жінка, що проживає зі своєю донькою вирішує забрати Кохану до себе, але разом з появою дівчини в її життя повертається каяття за гріхи минулого.
Книга Моррісон скоріше не містична, а написана в жанрі магічного реалізму і власне я дуже сумніваюся, що Кохана - то насправді була її померла донька. Іноді ми бачимо те, що хочемо бачити, бо так простіше.
І про толерантість - її ніколи не буде в цьому суспільстві. З ненавистю герої "Коханої" ставляться абсолютно до всіх білих людей, навіть тих, хто не зробив їм нічого лихого і зовсім не вірять в те що ті, білі, можуть робити якісь хороші вчинки. Цікаво - якби історія розвитку пішла навпаки то чи не опинилися б білі в рабстві?
Страшна, нелегка в читанні книга, яка нагадує собою музику африканських племен, що лунає звідкись здалеку і має на меті викликати дощ, бо від засухи вже потріскалася земля.