Цитаты из книги All the young dudes

Ремус уже дочитав усі маґлівські книги, які Сіріус привіз із собою з дому ще в перший рік навчання. Тепер він брав книги у Лілі. Вона була фанаткою Джейн Остін — що було сумно, бо Ремус не розділяв її прихильності, але вирішив, що «Емма» зійде.

— Я добре розбираюся в магії, — зітхнув Сіріус. — Але ти, типу… сам як магія, розумієш?

— Війна не відбувається прямо тут, — одного разу спробував сказати йому Ремус після того, як той примудрився заробити вже третє відпрацювання за один день. — Дамблдор сказав нам бути пильними, а не вплутуватися в бійки. — Війна відбувається всюди, — відповів Сіріус, і Джеймс кивнув на знак згоди.

Кричати — це нормально, Ремусе, — слабо посміхнувся той. — Особливо, коли тебе ніхто не слухає, а тобі треба бути почутим.

— Ти переоцінюєш його вплив… вплив їх обох. Темний Лорд — лише політичний вискочка, який підгодовується так званою опозицією; ніхто не сприймає його всерйоз. Ніхто з тих, хто справді має значення.

Ремус ніколи не знав, що відповідати, коли люди починали говорити про своїх родичів. Йому знадобилося чотири роки, щоб зрозуміти, що люди, які мають сім'ї, не особливо хочуть чути про досвід тих, у кого їх немає. Через це їм стає некомфортно. Ферокс, схоже, помітив ввічливе мовчання Ремуса і змінив тактику:

І ще був Сіріус, але щоб дізнатися Сіріуса не треба було мати якихось особливих вмінь. Він вважав себе відстороненим і загадковим, але правда полягала в тому, що у Блека душа була навстіж і він нічого не приховував. Він переживав кожну емоцію з однаковим розмахом, і його щастя було таким само шаленим, як і його горе. Іноді доводилося робити крок назад, щоби не потрапити під колесо його емоцій.

- Правда?! Так, вона ж дуже вправна в Зіллєварінні, так? — сказав Джеймс з тим дивним виразом обличчя, яке з'являлося в нього щоразу, коли розмова заходила про Лілі Еванс. — Вона взагалі у всьому вправна, напевно, вона найрозумніша на нашому курсі…

— У нас, у мародерів, один за всіх і всі за одного.

— Мародери — це соціалістична утопія, — Сіріус знову позіхнув. — У нас немає лідерів.

— Моя сім'я… — раптом сказав Сіріус. — Я не думаю, що вони ненавидять мене. Взагалі, я думаю, вони хочуть любити мене. Але я весь час усіх підводжу. Більшу частину часу це кумедно, але… ну не сьогодні.

Сіріус — найпривабливіший хлопець на їхньому курсі. Тепер це було навіть помітніше, ніж раніше, адже вони всі почали ставати вищими й переходити з дитинства у юнацтво. У Джеймса була його аура впевненості: вона йшла в комплекті з багатством сім'ї та його власним професіоналізмом у квідичі, але Сіріус був і завжди буде на зовсім іншому рівні. Ремус не міг вирішити, заздрити йому чи ні, і намагався не думати про це надто багато.

Але проблема в тому, що з Сіріусом і Джеймсом у тебе не могло бути нічого особистого — все твоє життя розглядалося під лупою. Ремус ще не звик до такого — як би сильно він не намагався влитися, все одно в його житті залишалися речі, якими він ніколи не хотів би ділитися. Усе було б добре, якби він був Джеймсом — якби в нього були відкриті батьки, які б розмовляли з ним і слухали у відповідь. Або Сіріусом, який був таким товариським і практично абсолютно безсоромним.

Адже вони обидва безмежно вірили вчителям Гоґвортсу. А ось Ремус, в свою чергу, ніколи не зустрічав дорослої людини, якій можна довіряти

Натомість Сіріус і Джеймс розмовляли немов персонажі книг: у їхніх словах було безліч чітких метафор і отруйного сарказму

Але, якщо не брати в розрахунок сімейні проблеми, то у Сіріуса Блека не було жодної проблеми

Реґулус просто дивився на нього ще кілька секунд, нічого не говорячи. Він був зовсім як Сіріус — тільки без радості та почуття гумору. Якби Ремус не знав краще, він би подумав, що це Реґулус із них двох старший.

Джеймс часто жартував над Сіріусом, що той поводиться як член королівської родини, але, можливо, він просто грав ту роль, для якої його виховували.

Він провів надто багато часу у своєму житті поглинутий спогадами. Згадуючи події, помилки та напівзрозумілі розмови. Просіюючи їх знову і знову, поки все в його голові не розбилося на крихітні фрагменти без будь-якої структури чи історії. Він більше не хотів сидіти та думати. Він хотів діяти. Він хотів щось робити. Але йому не дозволяли.

Йому треба було бути п'яним. До того, як війна закінчилася, це був спосіб зняти стрес, підняти настрій. Тепер же це було його настроєм; єдиним, що він міг винести.