Спитайте Мієчку

— Ой, та що там я? — казала бабуся, як прийнято було казати старим людям, які любили наголошувати, що на мене кави не варіть, бо, може, я до обіду умру.

Багато ще де є будинки, а такого, де збираються всі, більше немає.

Життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.

Найгірша тюрьма- це ти сама.

— Дівчинко моя, а хіба ж я колись була розумна?

Цю класичну бабусину репліку не було чим крити.

У Бога треба вірить, тоді люди щасливіші і не спиваються.

- Ба, тобі не жарко? - спитала онука.
- Доживеш до дев'яноста шести і попробуєш дождаться, щоби тобі стало жарко,  - відповіла бабуся. - Носки мені принеси.

Раніше літо було безкінечне, правда?

Я вважаю, що нема чого і дружить із тими, з ким не можна посваритись.

Літо перевалило за половину, а друга половина літа, як відомо, втричі коротша. Після неї воно більше не йде, а стрімко добігає кінця.