Цитаты из книги Я - Малала

Жінки почали сперечатися, і звісно ж, як і в наших шкільних супе­речках, у кожної була своя версія подій. Кажуть, люди переконували Асію Бібі прийняти іслам. У відповідь Асія сказала, що Ісус помер на хресті за гріхи християн, і спитала, що Пророк зробив заради мусульман. Один зі збирачів доповів на неї місцевому імаму, а той передав справу в поліцію. Урешті-решт Асія Бібі більше року просиділа у в’язниці перед тим, як справа дійшла до суду, де її засудили до страти.

Тато розповів, що таліби заборонили жінкам навіть голосно сміятись і носити біле взуття, оскільки «білий колір належить чоловікам».

У нас працювала Шахіда, в якої було три доньки, так от, вона мені розповідала, що батько продав її, десятирічну, старому вже жонатому чоловікові, якому захотілося молодої дружини. У нас іноді зникали дівчата, та далеко не завжди це означало, що вони вийшли заміж.

Далі їм на коліна садовили маленького хлопчика, щоб згодом у них народився син.

Дітям у таборі для втікачів навіть видали шкільні підручники, розроблені американським університетом, в яких основні арифметичні дії пояснюються на прикладі бойових дій. Ось одна з таких задач: «Якщо з 10 невірних росіян-безбожників мусульмани уб’ють 5, то 5 росіян залишаться». Або ще такий приклад: «15 куль − 10 куль = 5 куль».

Згодом наші в’язниці наповнилися жінками, засудженими так, як та тринадцятирічна дівчинка, яка була зґвалтована й завагітніла, а її посадили у в’язницю за позашлюбні статеві стосунки, а все тому, що вона не змогла надати судові чотирьох свідків чоловічої статі, які б довели, що насправді проти неї скоєно злочин.