Перехресні стежки. Лірика

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. у селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. Його батько помер, коли Франкові було лише близько одинадцяти років, а невдовзі хлопець втратив і матір. Незважаючи на це, Іван Франко здобув освіту у сільській школі, потім у гімназії, яку закінчив 1875 року. Восени 1875 р. Франко вступає на філософський факультет Львівського університету. Юнак стає активним працівником студентського «Академічного гуртка» та його органу «Друг»: вмі...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,3

13 оценок

5
46%
4
38%
3
15%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 14Хотят прочитать 10

Рецензии

Rozalia_Karmen
13 января 2015
"Перехресні стежки"

Різні бувають мученики. Одні розкривають груди перед карабінами, інші весь вік двигають ярмо недолі і тихо терплять за свій ідеал.
Мені здається, що ця книга про терпіння. Терпіння окремої людини і цілого народу. Скільки можуть вони витримати, знаходячись під постійним ярмом?
Регіна витерпіла 10 років, і зустріч з коханою людиною, Євгенієм, стала для неї переломним моментом.
А "хлопи" терпіли ще довше. З покоління в покоління пани користувалися ними лише як засобами досягнення своїх цілей. І знову ж таки поява Євгенія Рафаловича, народного, "хлопського" адвоката, змінює відношення селян до своїх гнобителів. Вони збираються на зібрання, не дають розграбувати свої гроші, рішуче виступають проти несправедливості.
І хоча доля Регіни трагічна - її кривдник все ж поніс покарання.
"Заступник" селян у повіті - Вагман - теж загинув, але їх становище значно поліпшилося.
Читать далее
3 понравилось
2
136
Booklover1328
8 января 2022
Де останні сторінки?...
Книга за шкільною програмою, від якої я нічого особливого не чекала. Звісно, Іван Франко — цікавий автор, мені подобаються його вірші, але декілька років тому я читала «Захар Беркут», і вона мені не сподобалась, тому «Перехресні стежки» почала читати ні на що не сподіваючись. Але вже через 10-15 сторінок я зрозуміла, що помилялась. Я із задоволенням спостерігала за романтичною лінією, було трохи нудно читати опис суду, адвокатських справ, але вони не зіпсували інших вражень. А от що зіпсувало, так це кінець. Всю книгу я спостерігала за сильним коханням попри час, проблеми тощо. А в кінці книги (тут складно не проспойлерити) мені здалось, що Франку вже просто набридло писати, або що однієї-двох сторінок там не вистачає, бо тема кохання не закінчилась, не було ніяких страждань, описів, ніби нічого не сталось або її там взагалі не було. Ось чому книзі я ставлю 8/10, хоч якщо б не кінець могло бути 9/10, бо книга справді заслуговує уваги.
Читать далее
0
27