Отзывы о книге Дім дивних дітей

Джейкобу 16 лет. Он с дедом не разлей вода. Но дедушка стареет, и фантастические рассказы превращаются в сказки.
Однажды, не застав деда дома,  Джейкоб находит его растерзанным в прилеске за домом, и сказки превращаются в кошмары, с осадком ужаса и страха.
По завету покойного нужно найти птицу, которая покажет как пройти через могилу древнего мальчика и вернутся в третье сентября 1940 года. Путь из Штатов лежит на остров в Уэльсе.

Как изыскано автор передал атмосферу через ощущения героя: серость - одиночество, туманный остров - туманность будущего, солнце и свет - друзья и любовь.

Увлекает автор книголюба путем размещения на страницах книги фотографий (акцентируя внимание на их аутентичности

Прочитала «Дом странных детей» и… Ну, неплохо. Легко, атмосферно, с интересной задумкой, но если ты привык к тому, как Кинг выстраивает тревожную атмосферу, то этот роман ощущается, как ужастик с рейтингом PG-13.

Всё вроде бы на месте: мрачные тайны прошлого, странные дети с необычными способностями, даже ретро-фотографии добавляют антуража. Но напряжения, настоящей жути – нет. Это скорее приключенческое фэнтези с элементами мистики, чем триллер, способный пробраться под кожу.

С другой стороны, если не ждать от книги леденящего ужаса, она вполне хороша. Читается быстро, увлекает, а если представить себя подростком, то вообще идеально. Но для тех, кто привык к Кинговскому умению превращать обычную реальность в нечто зловещее – этого здесь точно не хватает.

История о 16-летнем мальчике Джейкобе, которому с детства дед рассказывал невероятные, а порой и страшные истории из своей жизни о детях, которые наделены разными сверхспособностями и о чудовищах, которые преследуют этих детей. И вот казалось бы, мальчик вырос, перестал верить в эти сказки, но... дедушку убивают. И тут начинается вся история.

Мне очень понравилась книга: читается легко, описания событий яркие, дети, петля времени, приключения. И вроде книга для подростков, но меня затянула не по-детски) Хочу продолжить читать цикл и узнать о дальнейших приключениях детей.

Прочитала книгу с большим удовольствием. Затянуло с первых страниц. Есть еще продолжение, но это все со временем. Мальчик Джейкоб на протяжении своей юности узнает от дедушки историю его молодости, что он рос в доме со странными детьми. В доказательства дедушка показывал фотографии. Но Джейкоб думает, что все это сказки и не верит, пока с дедушкой не происходит страшное событие. Джейкоб находит мертвого дедушку на поле, недалеко от дома и понимает, что это убийство совершено не человеческими руками. Перед смертью дедушка просит Джейкоба отправиться на остров и найти дом странных детей и оставаться там для безопасности.

Якщо вам колись траплялося бачити по-справжньому старовинні фотографії, ви, напевно, зазначали, що люди на них виглядають якось дивно. Неприродні пози, дивовижні вбрання, на кадрах можуть бути  крапки, плями, інші дефекти. І не треба думати, що монтаж фотографій став популярним лише після винаходу фотошопу – люди минулого любили доповнювати фотокартки спецефектами. Американський письменник Ренсом Ріґґз та його друзі збирали такі дивні фото кілька років. Саме їх Ріґґз пізніше використав для натхнення під час написання своєї готичної казки/підліткового фентезі/жахів «Дім дивних дітей». Їх же він узяв як ілюстрації до видання, і вийшло, по-перше, дуже незвично, а по-друге, додало таємничості. Чесно, старовинні фото дуже прикрасили історію.
У романі ми знайомимося з хлопчиком на ім'я Джейкоб Портман, якому дідусь у дитинстві розповідав страшні історії про чудовиська та людей, які мають дивні здібності. Після смерті діда Джейкоб знаходить ті самі фотографії. А ще йому починають снитися кошмари. Думаючи, що божеволіє, Джейкоб звертається до психотерапевта, проте зустрічі з ним не допомагають. Зрештою Джейкоб знаходить невеликий туманний острівець в Уельсі, де шукає покинутий будинок. Той виявляється чимось на зразок інтернату для дивних дітей – малюків та підлітків, які мають паранормальні здібності. Хтось із них бачить пророчі сни, хтось має нелюдську силу й таке інше. Головна в Домі дивних дітей – директорка Сапсан, жінка, яка вміє перетворюватися на птицю сапсана. Вона - імбрина, особливий вид дивних людей, що захищає своїх вихованців.
Дивні діти живуть у тимчасовому контурі, це дозволяє їм залишатися непомітними для чудовиськ – істот, що вбивають їх.
У книги є продовження. Ще за книгою намальовано графічний роман, а Тім Бертон зняв екранізацію.