Цитаты из книги La saison des feux

Для батьків дитина - не просто людина, дитина - це місце, щось схоже на Нарнію, просторе вічне місце, де живеш ти теперішній, де живе минуле, яке пам'ятаєш, і майбутнє, якого хочеш, - усе об'єднане в єдине ціле. Це можна побачити щоразу, як на неї дивишся: на її обличчі є шари того часу, коли вона була немовлям і коли стала дорослішою, є шари дорослої людини, якою вона стала, і тим бачиш їх усі одразу, наче картинку від 3D.

Вага вже знала: якщо людина зібралася зробити щось таке, що вважає доброю справою, переконувати її цього не робити - зазвичай марно.

Иззи хотелось кричать, поэтому она сунула в проигрыватель диск Тори Эймос и посильнее выкрутила громкость, чтоб Тори Эймос покричала за нее.

Є причини, чому існують правила. Якщо їх дотримуватися - досягнеш успіху. Якщо ні - можеш спалити дощенту весь світ.

"...лучший способ выпихнуть студента из зоны комфорта – бульдозером критики расплющить до булыжника."

Для батьків дитина - не просто людина, дитина - це місце, щось схоже на Нарнію, просторе вічне місце, де ти теперішній, де живе минуле, яке пам'ята'ш, і майбутнє, якого хочеш, - усе об'єднане в єдине ціле.

Каждому по одной. Мия бережно вложила их внутрь – то ли портреты, то ли пожелания, уловленные бумагой. Миссис Ричардсон аккуратным рядком выкладывала фотографии на стол, и каждый Ричардсон понимал, которая предназначена ему, узнавал мгновенно, как узнал бы собственное лицо. Для других – просто фотография, но для них – нестерпимо интимно, все равно что мельком заметить свое нагое тело в зеркале.

Some pictures belong to the person who took them. And some belong to the person inside them.

She smelled, Mia thought suddenly, of home, as if home had never been a place, but had always been this little person whom she’d carried alongside her.

Sometimes, just when you think everything’s gone, you find a way. Like after a prairie fire. I saw one, years ago, when we were in Nebraska. It seems like the end of the world. The earth is all scorched and black and everything green is gone. But after the burning the soil is richer, and new things can grow. People are like that, too, you know. They start over. They find a way.”

He felt as if he’d dived into a deep, clear lake and discovered it was a shallow, knee-deep pond.

The problem with rules was that they implied a right way and a wrong way to do things. When, in fact, most of the time there were simply ways, none of them quite wrong or quite right, and nothing to tell you for sure which side of the line you stood on.