Гости на метле

Ви думаєте Баба Яга - то старезна старушенція, розпатлана, брудна, з мітлою, в ступі і обов‘язково з чорним котом за плечима? Ну, в принципі ви не помиляєтесь. Та Ядвіга Олізарівна б‘є всі стереотипи.
У неї надзвичайно сумне минуле, і в її котяри Аристарха теж. Насправді, вони дуже нещасні і самотні. А Аристарх за все своє котяче життя навіть молока не коштував, що там вже говорити про ковбасу і масло.
І недобрі справи вони роблять не тому що злі і люблять пакостити, просто так того потребують правила нечисті.

А раз у 88 років, кожна поважаюча закони нечистої сили Баба Яга, повинна вибрати собі ученицю і навчити її відьомських справ.
Вибір Ядвіги Олізарівни падає на дівчинку Таню із села Горобці, що живе з хворою бабусею. Але навіть магія і чари не могли передбачити того, що в Тані є справжні друзі, які заради неї здатні на багато чого, в тому числі і на нерівну боротьбу з відьмою.
Не могла знати Ядвіга, що діти застосують хитру, але дієву зброю- доброту, турботу і ласку. «О, то могутня сила — добро!..»
Та ще одна непередбачувана обставина, про яку бабця-чаклунка навіть і подумати не могла, та й не сміла, - те, що вона прив‘яжеться до дівчинки, мов до рідної. І ось тут випливає цікава и дуже спойлерна інтрига.

Надзвичайно цікава пригодницька повість-казка для дітей, яка не залишить байдужим і дорослого.
Тут вам і Баба Яга, і домовики, і кіт, що вміє розмовляти, і всяка нечисть, що плете інтриги. І дружба, що долає все.
І фінал, від якого задоволено муркотиш сама, бо так і має бути в казці. Зрештою, і в житті також.
«Не можу зрозуміти, чому воно так виходить, — обізвався він по паузі. — Зроблять тобі добра, допустимо, на кухоль молока — а тобі обов'язково хочеться розплатитися за десять…»
От вам і мораль.

На русском.

Вы думаете Бабя Яга древняя старушка - растрёпанная, грязная, с метлой, в ступе и обязательно с чёрным котом за плечами? Ну, в принципе вы не ошибаетесь. Но Ядвига Елизаровна бьет все стереотипы.
У неё чрезвычайно грустное прошлое, и в ее кота Аристарха тоже. В действительности, они очень несчастны и одиноки. А Аристарх за всю своей кошачью жизнь даже молока не пробовал, что там уже говорить о колбасе и масле.
И недобрце дела они творят не потому что злые и любят пакостить, просто так того требуют правила нечисти.
А раз в 88 лет, каждая уважающая законы нечистой силы Баба Яга, должна выбрать собе ученицу и научить ее ведьмовских дел.
Выбор Ядвиги Елизаровны падает на девочку Таню из села Горобцы, которая живет с больной бабушкой.
Но даже магия и колдовство не могли предусмотреть того, что у Тани есть настоящие друзья, которые ради нее способны на много чего, в том числе и на неравную борьбу с ведьмой.
Не могла знать Ядвига, что дети применят хитрое, но действенное оружие- доброту, заботу и ласку. "О, это могучая сила - добро!.".
Да еще одно непредсказуемое обстоятельство, о котором бабка-колдунья даже и подумать не могла, да и не смела, - то, что она привяжется к девочке, словнок родной. И вот здесь выплывает интересная и очень спойлерная интрига.

Чрезвычайно интересная приключенческая повесть-сказка для детей, которая не оставит безразличным и взрослого.
Здесь вам и Баба Яга, и домовые, и кот, который умеет разговаривать, и всякая нечисть, плетущая козни. И дружба, что преодолевает всё.
И финал, от которого довольно мурлычешь сама, потому что так и должен быть в сказке. В конечном итоге, и в жизни также.
"Не могу понять, почему оно так выходит, - откликнулся он по паузе. - Сделают тебе добра, допустимо, на кружку молока, а тебе обязательно захочется расплатиться за десять…
Вот вам и мораль.

Замечательная современная (в смысле не народная, а написанная современным автором) сказка. С доброй нечистой силой и хорошими добрыми детьми. С междусобойными приключениями и тех и других. Со сказочным добром и не менее сказочным и потому слегка понарошечным злом. Немного запионеренная, ну так и время такое было — ещё вовсю пионерское (книга 1988 г.). Несмотря на постоянное присутствие "в кадре" нечистой силы сказка получилась улыбистая и даже с хэппи эндом. И не без слегка назидательных смыслов, причём адресованных не только ребятам пионерского возраста, но и взрослым тоже.

Вот читал менее чем двухсотстраничную книжку и то и дело вспоминал мультик про умельца-пионера и Бабу-ягу (интернет подсказал название — "Ивашка из дворца пионеров", 1981 г.), потому что по настроению и картинкости как-то близко всё это стоит. Что вовсе не означает, что автор как-то что-то прихватил "слева" — история точно самодостаточная и вполне оригинальная. И даже тщу и лелею себя надеждой, что как-нибудь впихну книгу 11-летнему внуку для чтения в удовольствие. Оно того стОит!

Десь на шляхах дитинства я розминулася з цим твором Володимира Рутківського, проте нині разом із донькою із задоволенням прочитали цей твір.
Здавалося б, про бабу-ягу вже сказано все: дітей краде, на мітлі/в ступі літає, чаклує, робить усіляку шкоду та має чорного кота. Автор пропонує нам поглянути на цей казковий персонаж зовсім інакше, замислитися про те, чому легенда зла бабця, власне, стала злою. А ще - відчути, яку силу має добро. Бо ж треба тільки дати відчути тим, хто поряд, що значно приємніше відчувати прихильність людей, аніж ненависть.
Останнім часом дуже хочеться гарної дитячої книги, яка залишає в душі приємне тепло. Ця книга саме така.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Где-то на дорожках детства я разминулась с этим произведением Владимира Рутковского, но сейчас вместе с дочкой с удовольствием прочитали это произведение.
Казалось бы, о бабе-яге уже сказано все: детей ворует, на метле / в ступе летает, колдует, причиняет всяческий ущерб и имеет черного кота. Автор предлагает нам взглянуть на этот сказочный персонаж совсем иначе, задуматься о том, почему легендарная зла бабка, собственно, стала злой. А еще - почувствовать какова сила добра. Ведь надо только дать почувствовать тем, кто рядом, что гораздо приятнее чувствовать благосклонность людей, чем ненависть.
В последнее время очень хочется хорошей детской книги, которая оставляет в душе приятное тепло. Эта книга именно такая.

Відьми, коти, нечиста сила (яка насправді зовсім не зла), пригоди і все це — авторства легендарного Володимира Рутківського — хіба ще щось потрібно для відмінної дитячої книги? Відповідь: хіба щоб таких книжок було більше :)

«Гості на мітлі» — чудова історія як для дітей, так і для дорослих, які хочуть згадати дитинство. Баба Яга, вона ж Ядвіга Олізарівна, одна з наймогутніших відьом, разом з котом Аристархом (яке благородне ім’я-то!) вирушає до рідного села, щоб украсти собі ученицю. Вирушає, звісно, класично, на СТУПі — Системі Точного Управління Польотами). Але Таня хоч і живе з хворою бабусею і без батьків, і майже не має друзів, та все ж не так вже й поспішає стати відьмачкою. А її друзі Степан та Василь, дарма що показують, ніби на дівчат їм начхати, все одно нікому не дозволять її образити. А там з’ясовується, що й Ядвіга Олізарівна не така вже й страшна, і Аристарх ніколи в житті не пробував молока… Будуть тут і домовики, і різна нечисть, яка вже дійсно нічого доброго не планує, і котячий хор, і спогади про минуле. І хоч кінцівка доволі передбачувана, нудьгувати точно не доведеться!

За що особливо люблю книги Рутківського, так це за любов до деталей й особливу атмосферність. Ось та ж СТУПа й кіт Аристарх, а не просто Васько, шурхіт на горищі, який, виявляється, створюють домовики, а не вітер, переплетення минулого і сучасності, та багато чого. І мені здається, його книги буде цікаво читати дітям різних поколінь, що 20 років тому, що зараз, тому що пригоди, та ще й з чарами — це класика :)

Знаєте, буває, прочитаєш якусь дитячу книжку, і на душі стає легко, а на вустах з`являється добра посмішка. Саме так я почуваюся після прочитання книжки "Гості на мітлі" Володимира Рутківського. Цей автор чимось нагадав мені Всеволода Нестайко. Адже, гарні книжки цих авторів повертають тебе в безтурботне дитинство.
В книжці "Гості на мітлі" ти зустрінеш стару відьму Ядвігу Олізарівну. Не думай, що вона страшна! Ні. Вона, як згодом виявиться, проста бабуся, добра і яка може вилікувати травами будь-яку хворобу. У цій бабці є чарівний інтелігентний кіт Аристарх. Це з виду він такий злий, а візьмеш його за шкіру біля шиї, добре потрусиш і він стане простим кошеням. А можеш ще запропонувати йому ковбасу та молоко в замін на якусь послугу. Тому що хазяйка його годує все якимись травами і Аристарх за ковбасу і молоко свою душу віддасть.
У Ядвіги Олізарівни є чарівна СТУПа (Система точного управління польотом) і якщо її зламати, то бабця втратить свою чарівну силу.
Головні герої цієї повісті - діти Степан, Таня та Василь, затоваришують з Ядвігою Олізарівною та Аристархом та вкотре нагадають читачам, що добро сильніше за зло:

Особливо в цій казці мені сподобався кінець. Ядвіга Олізарівна вибачить всіх своїх ворогів, та згадає, що і в неї є серце:

• Воно, виявляється, і в мене ще є, - зауважила Ядвіга Олізарівна.- Ех, так тому й бути!

  Бабця врятує Таню на Лисій Горі від чудовиськ, що жодній відьми робити заборонено.

Що це за СТУПа така? Це якесь «бабаягійське» приладдя напевно. Але якщо точно, то це Система Точного Управління Польотом. Я б не проти дізнатися про це побільше. І не тільки про це, а ще й про інше «бабаягійське» приладдя, якщо воно є звісно.
⠀
Степан - четвертокласник, який мешкав у селі. Він з Василем та Танею помітив як у хаті, у якій років 10 ніхто не живе, запалав вогонь. Я-то одразу зрозумів, хто його запалив. То Ядвіга Олізарівна. І згодом зав’язалася справжня боротьба...
⠀
Усілякі фантастичні звірі! Клас! І Аристарх (кіт, який розмовляє), і Шурхотун. Аристарх - улюбленець Ядвіги Олізарівни. Чорний, прудкий котик з неабиякими лінощами. А Шурхотун - домовик, який усією душею хоче допомогти Степанові перемогти Бабу-Ягу.

Це дуже цікавий твір. І я думаю, він заслуговує тверду 9. 9/10.