Цитаты из книги El Cirujano

Двадцять років шлюбу і незліченна кількість спогадів. Шепіт серед ночі, їхні особисті жарти, ціла історія. Так, історія. Шлюб складається з таких, здавалось би, незначних моментів, як підгоріла вечеря і нічні запливи, але саме ці миттєвості поєднують двох людей в одне ціле.

- Важливі рішення завжди непрості.

Вона так довго була позбавлена любові, що тепер не могла нею насититись.

Люди втратили зв'язок із собою, забули, ким вони є насправді.

Забути. Ніби це так легко.

— Вы провели вместе двадцать счастливых лет. Не всем так везёт. — Я жадный, Роуз. Я хотел ещё.

Вам, мужчинам, легче - вы можете полностью сосредоточиться на расследовании, сборе доказательств. А мне приходится тратить массу сил на то, чтобы заставить вас услышать мой голос.

И еще она видела,как мужчины смотрят на женщин. Она потягивала свой имбирный эль и не чувствовала ни хмеля, ни опьянения - только злость. Она,одинокая женщина, сидящая в углу, единственная из всех присутствующих отчетливо сознавала, чем на самом деле является эта пивная. Это было место, где встречались хищник и добыча.

Риццоли остановилась, чувствуя, что закипает от злости. И в этот момент ей открылась горькая правда: чего бы она ни достигла в жизни, какой бы выдающейся ни была ее карьера, в семье к ней будут относиться по-прежнему: Джейни, младшая сестра. "Девчонка!"

- Некоторым мужчинам все-таки можно доверять, - заметил он.

• Да, но кому именно? Я таких не встречала.

Вона знала, що тепер ніщо не врятує її від смерті, вона змирилась і більше не відчувала страху. Мужність приреченої.

Чоловіки завжди западають на жінок у скруті.

Здебільшого копи і лікарі вели схожий спосіб життя. Вони затримувалися допізна і ніколи не йшли з роботи о шостій, як офісні працівники. Вони бачили людей в найтемніші і найкошмарніші моменти їхнього життя. Вони були свідками жахіть і навчилися жити з цими спогадами.

Ми ходимо поміж іншими людьми і фактично нічим від них не відрізняємося. Мабуть, ми навіть нормальніші за інших, адже не дозволяємо загорнути себе в стерильні бинти цивілізації, не даємо перетворити себе на мумій. Ми бачимо кров і не відводимо погляду. Ми бачимо її блискучу красу, ми відчуваємо її первісний поклик.

— Вам доведеться перекладати мені, — сказав Мур. — Ви не можете розібрати слів? — запитала Кетрін. — Я можу прочитати сліди від шин і плями від крові. А от лікарський почерк мені не під силу. — Цей запис зробив Кен Кімбалл. Я впізнаю його підпис. — Як на мене, це навіть не схоже на англійську. — Але іншим лікарям тут усе зрозуміло. Просто треба знати скорочення і коди. — Такого вчать у медичному університеті? — Еге ж, а ще секретного рукостискання й розшифровування таємних записів.

Не все сувениры уместишь в ладони, не всех коснешься. Некоторые остаются глубоко в памяти, под чешуей рептилий, из которой мы все когда-то выползли.

Будешь убит на боевом посту — станешь героем.

— Да разве их, злодеев распознаешь?

Благословен и слабый ягненок, и могучий лев. Таков закон природы.

— Давайте попытаемся рассуждать рационально... — Рассуждать о собственной смерти? Конечно, я постараюсь быть рациональной.