
Увага! Ломаю систему!
В мене цикл книг залишив двояке відчуття. Починаючи с першої книги,вона мені спочатку не сподобалась на прикінці,а потім як сподобались окремі моменти. Але якщо говорити за історію в цілому, то згодна с тими,кто пише, що мало відкрили лору про проклятих, та без розміру готель рукавичка,це якось занадто. Олаф до кінця книги перестав буди алхіміком і трошки загрався с магією,настільки що сам "порішав" всі питання. Я звісно таке люблю, але навіть для мене це читерство.Жіночі персонажі слабкі по опису, дуже підігрують гг.Це трішки нудно. Але в цілому я не шкодую, що витратила час. Остання книга за день прочиталась.Як кінце під попкорн. А світ про алхіміка все ж має своє право на життя.


