Цитаты из книги Żółwie aż do końca

настоящий ужас - это не когда тебе страшно, а когда у тебя нет выбора.

– Мне очень жаль.
– Ты часто так говоришь.
– Я часто так чувствую.

Взрослые думают, что они имеют силу, а в реальности наоборот – сила имеет их

- Написать самой?
- НИ ЗА ЧТО! Жди от 24 до 30 часов. Очевидно. Ты заинтригована, а не одержима.

Мы всегда говорим, что "под звездами". Конечно, это не так - нет никакого "над" или "под", звезды нас окружают. Но мы говорим "под ними", и это так мило. Английский язык часто прославляет человека. Мы - "кто", другие животные - "что"  но английский хотя бы ставит нас ниже звёзд.

Когда самая обычная школьница влюбляется, к ее услугам Шекспир и Китс.

Я миллиардер без миллиардов, Холмси. У меня душа владельца частного самолета, а в жизни я катаюсь на общественном транспорте. Это настоящая трагедия.

У меня полно времени, могу выиграть в лотерею. А если не получится, буду продавать наркотики.

Ти пам'ятаєш своє перше кохання, тому що воно показує, доводить, що ти можеш кохати й бути коханою, що на світі немає нічого цінного, крім любові, що любов - це і спосіб, і причина стати людиною.

Людина обирає собі як кінці, так і початки. Людина може обрати собі рамку. Може, зображення на картині обирати й не доведеться, але щодо рамки вирішувати тобі.

Проблема зі щасливими кінцями в тому, що вони або насправді не щасливі, або насправді не є кінцями. У реальному житті дещо змінюється на краще, а дещо змінюється на гірше. А потім людина врешті-решт помирає.

Ну, світові ж кілька мільярдів років, а життя - це продукт нуклеотидної мутації. Але світ - це також історії, які ми про нього розповідаємо.

Малою я знал, що монстри, ну, не існують насправді. Але я також розуміла, що мені може нашкодити навіть те, що не існує насправді. Я знала, що вигадки мають значення і можуть убивати. І тепер знову відчула це, прочитавши Дейзіні історії: по мою душу наче йшло щось невидиме.

Найгірше в істинній самотності - те, що людина думає про всі ті випадки, коли їй хотілося, щоб світ просто залишив її у спокої. Тоді світ дійсно це робить, людина отримує бажаний спокій, і раптом виявляється, що самотність - кепський супутник.

Мені подобаються короткі вірші з дивними схемами римування, тому що життя саме таке.

...то просто подякуймо Богові, що двоє розумних дорослих осіб, здатних порозумітися, знайшли одне одного в похмурій і зіпсутій галактиці.

Вся проблема із хлопцями в тому, що дев'яносто дев'ять відсотків із них... ну... нормальні. Якби їх можна було як слід одягнути та привчити до нормальної гігієни, а також змусити стояти прямо, слухати себе й не бути дурбеликами, вони були б цілком прийнятними.

Справжній жах, це не тоді, коли лячно; це відсутність вибору.

Життя - це історія, яку розповідають про людину, а не розповідає людина.

Полная формулировка этой идеи Декарта – Dubito, ergo cogito, ergo sum. Я сомневаюсь, значит, мыслю; я мыслю, значит, существую.