Buba. Sezon ogórkowy

Люди вигадили собак, щоб попри проблеми ніхто не сумнівався, що повернувся до себе додому

— Із Ребеккою якось так вийшло… — Мілош затнувся.
— Точніше не вийшло, — уточнила Буба.
— Так, справді. Сам не розумію, чому. Не знаю, що я зробив не так, — поскаржився хлопець.
— А ти й не зробив нічого поганого. Так буває.

Погані дні схожі на нудні кінофільми: і ті, і ті здаються нескінченними.

- Бубо, казав я тобі, що жодної сльозинки він не вартий, нерозумна ти!

• Ти мав радію. Я плачу від радості.
• А-а-а... Ти мав рацію. То порюмсай собі. У житті там мало радощів, що плач собі, дитино, досхочу...

— Мої мрії зруйновано, — патетично виголосила мама.
— Хіба мрії — то будівля, щоб їх зруйнувати? — здивувався старий.

Слова, немов сніжинки, — думала Буба. — Коли торкаються нашої шкіри, можуть викликати радість або відчуття холоду. А потім зникають. Мовчанка краща, ніж слова, бо звільняє місце для думок. Мовчання — це погода для дружби, — і вона ще міцніше притулилася до плеча подруги.

Манери — це вам не халат, що вийшов з моди, а спосіб мислення

...її перший твір стане для вчительки мітлою, на якій та влетить до вершин критики. Із силою чотирьох відьом із брелочка...

Щоб розказати правду, треба дозріти. А втекти завжди легше

На щастя, трапляється нагода зрозуміти, що ми занадто узалежнені від інших. Чіпляємось, наче реп'яхи, до абсолютно безнадійних людей, зате не помічаємо поруч класних товаришів