
Ваша оценкаЦитаты
Аноним2 февраля 2020 г.Він знову глянув на мене своїми ясними очима, і я здригнувся, бо знав, що він має на увазі... і він знав, що я знаю. Як покотиться щось велике й важке, то зупинити його не вийде. Воно просто буде собі котитися, поки не дістанеться достатньо рівної та широкої місцини, щоб зупинити свій поступальний рух. Якщо ти станеш у нього на дорозі, то воно тебе розчавить... і покотиться далі.14466
Аноним2 февраля 2020 г.— Атож, — відповів містер Кін. — З того, що я встиг розгледіти, у нього був однозарядний вінчестер, але потім я вирішив, що мені те просто здалося, бо я мав таку саму ґвинтівку. Біфф Марлоу подумав, що то був ремінгтон, бо сам мав ремінгтона. А коли я попитав у Джиммі, він сказав, що той хлоп стріляв зі старого спрінгфілда — як і Джиммі. Дивно, правда?14460
Аноним2 февраля 2020 г.Але Річі його не чує. У голові здіймається хвиля спогадів і затоплює його, наче приплив. Річі кидає то в піт, то в холод, і тепер він розуміє, чому ці спогади приходять поступово. Якби він пригадав усе одразу, то ця хвиля подіяла б на нього, як постріл із психологічної рушниці, що її приставили до скроні. Йому б напевне зірвало дах.14462
Аноним2 февраля 2020 г.Сину, місце події так само важливе, як сама подія. Тому якщо землетрус уб'є дванадцять чоловік у Лос-Анджелесі, процес кричатимуть всі газети, але якщо десь у дикій глибинці Середнього Заходу загине тисяча людей, заголовків буде набагато менше.
Окрім того, це сталося в Дері.13420
Аноним2 февраля 2020 г.— Люди дивно поводяться під час таких подій, але найдивніше тещо вони потім пригадують. Можна вислухати шістнадцять різних історій, а серед них не буде й двох однакових оповідок.13402
Аноним2 февраля 2020 г.Біфф розповів іще дещо. Те, що тижнями не давало йому спати. Такі ре, що крутяться на кінчику язика, та ніяк не зірвуться, або наче надокучливий москіт чи гнус, якого ти ніяк не можеш упіймати. Біфф усе зрозумів однієї ночі, коли пішов за малою нуждою. Він стояв, дзюрив собі та ніпрощо не думав, аж раптом він усе збагнув: перестрілка почалась о другій двадцять п'ять по обіді, але клоун не відкидав тіні. Узагалі.13413
Аноним26 января 2020 г.Але коли ти вже дорослий, усе перемінюється. Ти більше не лежиш у своєму ліжку без сну, упевнений, що щось чаїться в шафі або дряпається у вікно... але коли щось таки трапляється, щось поза раціональним поясненням, уся схема перенапружується. Аксони й дендрити розпаляються. Тебе починає трясти й теліпати, тебе починає смикати, тріпати й калатати, твоя уява починає стрибати, скакати й шкварити «маленьких курчат» по всіх нервах. Ти просто неспроможний прийняти те, що трапилося, у свій життєвий досвід. Воно не засвоюється. Твій розум повсякчас до нього повертається, мацаючи його легенько лапкою , наче кошеня клубочок шерсті... звичайно, поки ти не божеволієш або потрапляєш у таке місце, де не можеш функціонувати.Читать далее13402
Аноним26 января 2020 г.йому дійшло, що діти почуваюся краще на грані смерті, приймаючи незбагненне в своє життя. Вони невимушено вірили в невидимий світ. Дива — як світлі, так і темні — бралися до уваги, о так, безсумнівно, але дива аж ніяк не зупиняли цього світу. Раптове потрясіння красою або жахом у десять років не виключало додаткового чиз-дога чи й парочки за обідом.13387

