Гастарбайтерки

Було значно більше сподівань на цю книгу, та справа, мабуть, у тім, що тема заробітчанства для мене не така вже й близька. Так, багато знайомих уже давно живуть там. Так, і дурному зрозуміло, що гроші там більші. А проте я добре знаю, що гарно там, де нас нема. Та й домашній затишок і - найголовніше - родина для мене значно важливіша грошей, машин, будинків чи ще чогось матеріального. Авторка пропонує нам історії трьох жінок. Вони опинилися за кордоном із різних причин і гроші потрібні їм теж на різні потреби. Галина Сергіївна мріяла про квартиру, Наталка - про дитину, а Лариса - про те, щоб забезпечити гідне життя синові. Але їх єднають незлагоди нелегального життя й те, що чоловіки в їхньому житті траплялися все якісь не ті. Хтось тут, удома, чекає на їхні гроші. Але гроші - це не найголовніше. Це доводить доля Галини. І фінал виходить лиш умовно оптимістичним, бо яка ціна повернення Лариси? Скільки сліз, самотніх вечорів і важкої праці у тих папірцях? Та найголовніше, про що говорить авторка, - те, що, як би важко там не було, закордон так просто не відпускає. Поступово більшість заробітчан втягується настільки, що, навіть і повернувшись додому, уже планують наступний від'їзд. Книга - ліки від рожевих окулярів усім, хто переконаний, що там краще.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Было значительно больше надежд на эту книгу, и дело, видимо, в том, что тема заработков за границей мне не так уж близка. Да, многие знакомые уже давно живут там. Да, и глупому понятно, что деньги там большие. Тем не менее, я уверена, что хорошо там, где нас нет. И домашний уют и - самое главное - семья для меня гораздо важнее денег, машин, домов или еще чего-то материального. Автор предлагает нам истории трех женщин. Они оказались за рубежом по разным причинам и деньги нужны им тоже на различные нужды. Галина Сергеевна мечтала о квартире, Наталья - о ребенке, а Лариса - о том, чтобы обеспечить достойную жизнь сыну. Но их объединяют невзгоды нелегального жизни и то, что мужчины в их жизни случались все какие-то не те. Кто-то здесь, дома, ждет их деньги. Но деньги - это не самое главное. Доказательство тому - судьба Галины. И финал выходит лишь условно оптимистичным, потому что какова цена возвращения Ларисы? Сколько слез, одиноких вечеров и тяжелой работы в тех бумажках? Но самое главное, о чем говорит автор, - то, что, как бы трудно там ни было, заграница так просто не отпускает. Постепенно большинство втягивается настолько, что, даже вернувшись домой, уже планируют следующий отъезд. Книга - лекарство от розовых очков всем, кто убежден, что там лучше.

Той випадок коли анотація все перекрутила і подала в іншому вигляді. Так три жінки, три долі. Так були мрії, але чи знаємо ми самі про що мріємо. Галина - Хала. Як на мене роки проведені в Німеччині стали для неї щасливішими, ніж би вона ці роки прожила у Києві. Вона мала можливість ходити на виставки, у кіно, гуляти містом. У неї з'явились нові друзі. Не було б цього у неї в Києві, син би відбирав все до копійки, постійно з ним би стикалась. А так за всі роки лише один раз пересіклися. Так віддала йому частину грошей. Але саме головне нічого б його не змінило, бо вони з батьком упустили його ще в дитинстві. Наталка - Таша. Також по своєму отримала в Німеччині краще життя. Бо що чекала її на Україні, гулятика і пиятика чоловіка. Гадаю вона б його не вигнала, і продовжувала б тягти цей чемодан. І невідомом чи дав би він згоду на на всиновлення дитинки. Та навіть як би всиновила, що чекало б дитину. Чоловік міг почати дратися, забрав би всі кошти, і за щоб вона ростила дитину. Лариса - Лаура. Так їй не потрафило за господарями. Так отримала лотерейний білет. Але де гарантія що вона стане щасливою, а не одрудиться з черговим Микитою, Васею і так далі. Адже головне не в зароблених грошах, а то як людина ставить себе, які має відношення з оточуючими. Адже можно щастя знайти і на чужині, а на батьківщині гарувати в злиднях. Але книжка дуже потрібна, бо багато українських жінок їдуть за кращою долею на чужину, головне правильно розставити пріоритете і поважати себе, де б ви не жили. Вірю що кожна людина в силах змінити відношення до себе, і тільки від неї залежить яким буде її майбутнє.

Русский вариант

Тот случай когда аннотация все перекрутила и показала по другому. Да три женщины, три судьбы. Да были мечты, но знаем ли мы что нам на самом деле надо. Галина - Хала. Как на меня годы прожитые ее в Германии стали более счастливыми, чем она прожила бы эти годы в Киеве. Она имела возможность ходить на выставки, в театры, гулять городом. У нее появились новые друзья. Не было бы этого у нее в Киеве, сын бы отбирал все, постоянно сталкивалась бы с его семьей. А так за эти годы всего один раз пересеклись. Да отдала ему часть денег. Но самое главное что его бы ничего не изменило, ибо упустили его с мужем еще в детстве. И теперь он только требует компенсации без чувств. Наталка - Таша. Тоже по своему за границей получила более счастливую жизнь. Что ее ждало на Украине, пьющий и гулящий муж. Думаю она бы его не прогоняла, а продолжала бы тянуть этот чемодан. И неизвестно дал бы он согласие на усыновление ребенка. И даже если бы получилось усыновить ребенка, что его бы ожидало. Никита мог бы начать драться, забрал бы все деньги, и за что она бы растила ребенка. Лариса - Лаура. Да ей не повезло с нанимателями. Да получила лотерейный билет. Но где гарантия , что она станет счастливей, а невыйдет замуж за очередного Никиту, Васю и т. д.. Ведь главное не в заработанных деньгах, а так как люди относятся к себе, какие мы имеем отношения с окружающими. Ведь счастье можно найти и на чужбине, а на родине прожить в нищете или несчастливой. Но книжка очень нужная, ведь много украинских женщин едут за лучшей судьбой за границу, главное правильно расставить приоритеты и уважать себя, где бы вы ни жили. Верю что каждый человек в силах изменить отношение к себе, и только от него зависит каким будет его будущее.

Кожна жінка мріє про краще життя для себе, для своєї сім’ї, для своїх близьких. І кожна шукає шлях до цієї мрії по-своєму. Три українки, про яких йдеться в романі, вирішили шукати своє щастя на батьківщині. Але лише одна досягнула мети. Кожна з нас була у безвиході і здавалось, що там, за кордоном, може бути щось краще. Але це не завжди краще. Часто це просто інакше. І так само доводиться тяжко працювати, переборювати різні перепони. Одна, маючи вищу освіту, повинна була доглядати за божевільною старенькою німкенею. А вдома її вже не чекав син, бо навіть виписав з власної квартири. Таша залишила вдома чоловіка, хотіла зароби для здійснення своєї мрії – всиновити дитину, і теж залишилась назавжди на чужині. Лише наймолодша Лариса змогла втілили свої прагнення. Та якою ціною. Від роману дійсно неможливо відірватися. Три покоління, три різні жіночі долі, які схожі в одному – вони хотіли бути потрібними, реалізованими, щасливими. І кожна переступала через себе майже щодня, коли доводилось працювати закордоном. Але, попри все, не можна втрачати віри в себе, в людей, в щастя.