Когда ты рядом

Питаю у неба:

• Забути треба...

• Забудь скоріше...

• Знаю, що важко...

• Забудь, не думай...

• Ще будеш щаслива...

Любиш чи не любиш,
То мені байдуже!
Ввік ті вірна буду,
Мій сердечний друже!

Ввік ті вірна буду,
Бо раз полюбила, -
Бо любов для мене -
То життя і сила.

Руськая дівчина
Раз лише кохає -
Чи любов відплатиш,
Вона й не спитає.

Чи буде відплата,
Чи ю зрада стрітить,
Їй душа багата
Ярче, краше світить.

Любиш чи не любиш,
Се мені байдуже!
Вік любить тя буду,
Мій сердечний друже!

У кожного твору є свій читач, якому адресована ця книжка.

У коханні, як на війні, всі засоби годяться.

- Люди,які здорові й щасливі не замислюються про ціну життя ,думаючи,що життя довге,що все встигнуть і можна його розпорошувати наліво і направо ,гайнуючи безцільно і марно дорогоцінний час!

• Явідчула на собі зраду близьких і дорогих мені колись людей,нерозуміння своїх колег,але не стала від цього менше любити людей,не перестала їм вірити!

- Не забувайте нас, - попросила мати, - телефонуйте частіше. Телефони в руках носите і спитн з ними, а про нас згадуєте раз на тиждень.

...Я змалку маю сильну вдачу -
Співаю, як на серці сум.
За тим, що втрачено, не плачу
І не беру когось на глум...

Ти знов мені наснишся, як і вчора, -
В хустині красній милі нагідки,
У посмішці любов і непокора,
І трепет губ, коханих навіки.

Та я вже буду десь далеко, дальше,
Як мрій твоїх незбагнена краса.
Гримучий поїзд, поле перегнавши,
Наздожене вечірні небеса.
...
А в полі, полі позолоть прозора,
Шипшина квітне, яряться гудки.
Ти, може, тут проходила учора?
У посмішці любов і непокора,
В хустині красній милі нагідки...

Цілував черешню
Вітер легкокрилий,
Цілував-голубив,
Кучерявий, милий.
Заплітав їй косу,
Обіймав чудову,
А лишив на спомин
Про любов розмову.
А лишив на спомин
Пелюстки оббиті -
не одна черешня
У широкім світі!
Хилиться красуня
Журно, сумовито...
Нащо їй так рано
Пелюстки оббито?

Не треба будувати майбутнє на руїнах минулого... Минуле треба перекреслити і почати нове життя.