Цитаты из книги Філософія самотності

Самот­ність звільняє від вимог, поставлених іншими, і дає можливість самому вибирати, як жити. Проте в такому стані для товариства потрібні книжки.

В центрі поганої самот­ності — досвідчення браку чогось, тоді як у добрій самот­ності більше йдеться про невизначену відкритість до багатьох різних досвідів, думок і почуттів. Погана самот­ність обов’язково містить відчуття болю чи дискомфорту, тоді як добрій самот­ності не потрібно зосереджуватися на одному визначеному почутті — часто вона переживатиметься позитивно, але також може бути емоційно нейтральною.

Настрій розкриває наше ставлення до світу, до інших людей і до нас самих; різні настрої відкриватимуть різні світи і різні сторони нас. Деякі настрої, такі як занепокоєння і нудьга, відкривають світ віддалено, тоді як інші — наприклад, радість — розкривають близькість до світу.

самот­ність — це не зовнішнє, як помилково вважається в пересічній свідомості, а внутрішнє протистояння, прірва між світом і мною, і ніякі соціальні хитрощі компенсувати цього не зможуть. Рух можливий тільки зсередини назовні.

Твоя самот­ність не обов’язково означає, що інші зрадили тебе або не виправдали твоїх сподівань. Можливо, це ти помилився в оцінці своєї прив’язаності до них. Твоя самот­ність не означає, що ти можеш вимагати від інших допомоги, щоб зносити її. Жодній людині не гарантоване право жити без самот­ності, так само як і право бути щасливою.

Біль самот­ності — це біль недостатнього визнання. Нарікання на самот­ність — це нарікання на біль, викликаний тим, що не може бути задоволена основна потреба людини.

Чому самот­ність завдає такого болю? Самот­ність розповідає нам щось про нас самих, про наше місце у світі. Почуття самот­ності показує нам, наскільки ми незначні у більшій перспективі. Ми відчуваємо, що перебуваємо у всесвіті, для якого нічого не значимо, де наше буття або небуття позбавлене значимості для оточення. Самот­ність пов’язана із соромом.

У поганій самот­ності людина сама із собою, а в добрій — разом із собою. Спільна риса цих технік у тому, що вони містять самоподвоєння, коли індивід створює не точну копію себе, а радше іншого себе, з яким можна вести діалог. Інакше кажучи, можна заповнити себе власною ж присутністю, а не відсутністю інших.

Труднощі самот­ності в тому, що насправді потрібно перебувати в стосунку з самим собою і вміти віднайти в ньому спокій. Якщо цього спокою не вистачає, ми прагнемо відволікання, яке відтягне нас від самих себе.

Утім, ти потребуєш інших, бо тільки вони можуть дати потрібне тобі визнання, і для того щоб це визнання мало якусь цінність, ти також повинен визнавати інших. Цінність визнання, отриманого від інших, залежить від мого визнання інших.

Людина у Жана-Поля Сартра — самот­ня, вона повин­на відчувати біль, що його приносить самот­ність, для того, аби зрозуміти своє місце у всесвіті; але людське життя відбувається також і в спільності з іншими. Не слід розуміти це так, що людина існує насамперед для себе самої, а потім об’єднується з іншими. Людське існування завжди й обов’язково є співбуттям. Це співбуття насправді стає необхідною умовою для пізнання себе. Ми пізнаємо себе через погляд інших.

Тож приватне життя не є гарантією доброї самот­ності — вона потребує певних зусиль. З іншого боку, можна уявити, що приватна сфера людини настільки перевантажена іншими людьми, особливо сім’єю, яка вимагає для себе уваги, що добра самот­ність може бути досягнена лише тоді, коли насправді залишаєш приватну сферу і перебуваєш у громадському просторі.

Але велике місто також дає можливість пошуку доброї самот­ності. У великому місті можна користати з того типу самот­ності, який вимагає анонімності, а вона менш доступна в невеликих містах, де більша ймовірність зустріти когось зі знайомих, хто порушить твою самот­ність.

Проте не всі можуть віднайти добру самот­ність. «У самот­ності виростає все, що носить у собі людина, також і звір усередині неї. Тому багатьом не варто радити бути самот­німи». Але в будь-якому разі не потрібно віддаватися самот­ності надто рано, це варто робити тоді, коли людина вже спромоглася сформувати характер.