Цитаты из книги Tontide linn

Горацій підняв капелюха.

• Лондон! Тут навіть щури ходять в циліндрах!

Іноді мені важко зрозуміти, ти божевільний чи просто якесь диво, - сказала вона.- Але я починаю схилятися до думки, що швидше за останнім

Ритмічний стукіт коліс гіпнотизував мене, занурюючи в дрімотний стан, в якому було дуже легко забути про те, що в цьому світі я не просто пасивний спостерігач, а вікно не кіноекран ..

Якщо. Це слово завжди повертала мене в сьогодення, тому що це якщо дуже сильно залежало від того, чи зумію я зберегти голову на плечах. Коли я відволікався, моя чутливість слабшала. Це якщо вимагало мого повної присутності і участі в сьогоденні.

Сумнів - дірка в рятувальному плоту

Найголовніше - не боротися з болем, - каже дід. - Вона хоче тобі щось повідомити. Замість того щоб її проганяти, уважно її вислухай. Біль говорить: «Привіт, я невіддільна від тебе. Я виходжу від порожнечі, але я - це також ти »

Я приїхав на острів в спробі осягнути цю таємницю, а в підсумку виявив, що і сам представляю собою загадку

Навколо мене падають бомби, а ми читаємо казки, подумав я. Я зійшов з розуму і влучив у країну безумців.

Я вірю в те, що, коли мова йде про важливі події, випадковості місця немає і бути не може. Всьому є свої причини.

Я ніколи не запам'ятовую хороші сни, зате погані довго не можу викинути з голови.

Деякі знання найлегше поширювати за допомогою міфів.

Я ніколи ще не відчував нічого подібного. У моєму серці виник і стрімко розкручувався вихор, і від цього у мене голова йшла обертом, І чим далі вона йшла, тим стрімкіше ставало обертання. Здавалося, у мене в серці розмотується котушка з намотаним на неї невидимим шнуром. Цей шнур з'єднував мене з Емою і натягався все сильніше в міру її віддалення від мене. Здавалося, відійди вона ще трохи - шнур лопне і вб'є мене.Я не знав, що означає ця дивна солодка біль. Можливо, це кохання?

- Де твій гарний настрій?

• В пранні.

У дивних людей не має минулих життів. Ми проживаємо їх всі одночасно.

Дуже важко бути людиною, від котрої всі очікують остаточного рішення.

Мені ніколи не зрозуміти девяносто девять відсоотків людства.

Просто так нічого не буває

Для всього, зо стається, є своя причина

Их из изумлял как незнакомый пейзаж, так и тот факт, что они все ещё живы, хотя никто не знал, как этим чудом распорядиться.