Дійшовши до кромки води, я спробував поглянути на себе очима своїх нових друзів, побачити себе таким, яким бачили або хотіли бачити мене вони. Чи не тим Джейкобом, який колись зламав щиколотку, ганяючись за фургоном з морозивом, або який на вимогу батька тричі намагався, але так і не зумів потрапити в шкільну легкоатлетичну команду, куди приймали всіх бажаючих. Мені треба було стати Джейкобом Володарем Тіней, навчитися чудесним чином трактувати нудотні відчуття в животі, стати провидцем і вбивцею цілком реальних чудовиськ і всього того, що може стояти між життям і смертю кожного з нашої дружньої компанії дивних дітей.