Цитаты из книги День триффідів

У детей иная концепция страшного, пока их не научат, чему следует ужасаться.

«Происходило нечто жестокое и страшное, где не было места рыцарству, где все хватали и никто не давал».

... но во всяком деле, которое начинается со стрельбы, есть, по-моему, что-то скверное.

Разговоров и шума было немного, словно слепота заперла людей в самих себе

Пока будет жизнь, будет и надежда

И мы танцевали на пороге неведомого будущего под эхо исчезнувшего прошлого.

Вся беда в том, что к простым способам идут через очень сложные исследования

Самые благородные намерения оборачиваются сейчас самыми опасными в мире.

Большинство из нас внемлет голосу привычки. Она будет против любых изменений, разумных или неразумных, которые вступают в конфликт с внушенными ей представлениями о хорошем и плохом; и она будет искренне убеждена, что проявляет твердость характера.

Мне никогда раньше не приходило в голову, что преимущество человека определяется вовсе не наличием мозга, как это утверждают книги. Это преимущество следует из способности мозга усваивать информацию, которую несёт узкий диапазон видимого света. Вся цивилизация человека, все, чего он достиг или мог достигнуть, висит как на ниточке на его восприятии к поломке вибрации от красного до фиолетового. Без этого он погиб.

Схоже, є чимало людей, які не розуміють, що з людиною треба розмовляти її власною мовою, якщо хочеш, щоб вона сприйняла тебе серйозно. Якщо просто говорити грубо і цитувати Шеллі, вони вважатимуть вас милим, на кшталт мавпочки в цирку, але не звертатимуть жодної уваги на ваші слова. Потрібно розмовляти жаргоном, до якого вони звикли, щоб до вас дослухалися.

Відтоді, як мені виповнилося шістнадцять, мій інтерес до зброї знизився, але в середовищі, яке скочувалося до варварства, мені здавалося, що потрібно бути готовим поводитися як варвар, або невдовзі вже ніяк поводитися не зможеш.

Смерть - це просто моторошний кінець життя, руйнування того, що вже віджило.

‌Я глянув на неї. Вона стояла випроставшись, її губи трохи тремтіли. А мали ж бути кавалери, які зі шкіри вилазили, домагаючись бодай найменшої її усмішки. Вона мала б бути щасливою та безтурботною на якийсь час, а потім щасливою від турботи. Життя мало зачаровувати її, а кохання п'янити своєю ніжністю...

‌А хіба молодість і краса не викликають трохи суму за будь-яких обставин?

Дати іншим марні надії - це не набагато краще за жорстокість.

Дивно, наскільки мало в нас дорослого, коли справа доходить до якихось випробувань.

Я читал историю, - продолжал он, - и знаю из нее, что для использования знаний необходимо свободное время.