Та як поглянути інакше, то що таке людина? Це передовсім тіло, сутність її земна і доля. А дух віддано богові й дияволові , і вони б'ються за нього тисячі літ, і ніхто не може перемогти так само, як чоловік не може ніколи перемогти ні свого духу, ні свого тіла.

Пам'ять повинна вчасно зупинятися, а вона бунтує, повстає, вона відкидає почуття несправдження.

...однак і цього разу обплутав він мене шовковими путами, а вже хто двічі піддався комусь, то може піддатися і втретє.

... та хіба іноді спогади не дорожчі за те, що є насправді?

Коли чоловік потрапляє в натовпи і ховається в них, він розчиняється й знищується в анонімності, в безликості, обшмуглюється, як камінь у потоці. Хто стоїть осторонь, на того сиплються найдошкульніші удари, і коли він не зламається, тоді стає мовби символом віри. Треба, щоб у тобі бачили порятунок, шукали його. Тоді за тобою йтимуть і за тебе боятимуться більше, ніж за самих себе. Це вище, ніж любов. Тебе оберігатимуть, як власні надії.

Світом не граються - за нього борються.

Як повільно й непомітно завойовує серце розум, щоб вибухнути зненацька, мовби в один день, в єдину мить, і засліпити навіки, так і краса, як квітка, як золотистий плід, як сонце на сході, як дощ, що впав і прострумився в лоно землі, народжується непростежувано, а вражає спалахом, після якого вже світить незгасно.

Всі сумніви, всі скарги на хаос, на майже непомітні благоначала в людській історії походять з того, що люди нагадують подорожнього, який, заглиблений у скорботу сущого, спостерігає лиш вельми короткий відтинок путі. Піднятися над світом, охопити поглядом простори, епохи минулі й майбуття, подумати над тим, що таке істина і розум,- тільки тоді не буде для тебе таємниць ніде й ні в чому, але ким же треба бути, щоб стати на таку височінь!

...навіть найтоншу павутину, зіткану людським розумом, сам же розум може розпустити й знищити.

Людина народжується малою та обмеженою, і коли опиняється перед чимось великим, то мерщій намагається убгати його в звичні для себе виміри.

А що за народ без духу? Плоть нічтоже, тільки дух животворить.

Если не всегда можно защитить истину, то за нее всегда можно умереть.

Никто никогда не бывает свободным до конца. Но одни борются за свободу, другие только влачат существование в угнетении, делая вид, что они довольны. Счастье и не в том, чтобы иметь свободу, а в том, чтобы бороться за нее - и не столько словом, сколько делом.

Поставить каждого на свое место, оставаясь над всеми, - вот мудрость полководца и владетеля державы.

Лишних десять лет жизни не приблизят человека к вечности: она не измеряется временем и суждена тем, кого нельзя покорить ни железом, ни золотом.

Власть - это не одни лишь виваты да молодечество и размахивание саблей. Это прежде всего черная работа, страшная и бесконечная.

Низкие умы и подлые души всегда недостойно суетятся даже возле величайшего.