Цитаты из книги 7 навыков лидера

Якби я мав проблему в подружньому житті, чи була б мені користь від постійних нарікань на вади моєї жінки? Кажучи, що я не відповідальний, я тим самим роблю із себе безвільну жертву, знерухомлюю себе в негативному становищі; зменшую власну здатність впливати на дружину — мої прискіпування, звинувачення, критичне ставлення лише утверджують її в думці, що вона погана. Моя критика гірша за поведінку, яку я прагну виправити. Моя здатність позитивно вплинути на ситуацію поступово тане й зрештою щезає.

Якщо я справді хочу поліпшити ситуацію, то можу працювати над тим, що мені підвладно, — своїм я. Я можу облишити спроби змінити дружину й попрацювати над вадами власного характеру. Я можу зосередитися на тому, щоб стати чудовим партнером у шлюбі, джерелом безкорисливої любові й підтримки. Є надія, що моя дружина відчує силу проактивного прикладу й відреагує так само. Та хай якою буде її реакція, найпозитивніший спосіб вплинути на цю ситуацію — працювати над собою, над своїм буттям.

Є безліч способів працювати у колі впливу — бути кращим слухачем, бути більш люблячим чоловіком (дружиною), бути чуйнішим і сумліннішим працівником. А іноді найпроактивніший наш учинок — бути щасливими, просто щиро всміхатися. Щастя (як і нещастя) — це вибір проактивної людини. Є явища, наприклад погода, які до нашого кола впливу не належатимуть ніколи. Та, як люди проактивні, ми можемо носити свою фізичну чи соціальну погоду із собою. Ми можемо бути щасливими, просто приймаючи речі, які не можемо змінити, а зусилля скеровуючи на те, що в нашій владі.

Один зі способів визначити, у якому колі зосереджено наші зусилля, — провести чітку лінію між мати (мусити) та бути. Коло турбот сповнене різними маю:

«Щоб стати щасливим, я маю виплатити кредит за будинок». «От якби я не мав терпіти цього диктатора, свого шефа…» «От якби я мала не такого дратівливого чоловіка…» «От якби я мав слухняніших дітей…» «От якби я мала диплом…» «От якби я мала більше часу на себе…»

На противагу цьому в колі впливу все обертається довкола дієслова бути: я можу бути більш терплячим, бути мудрим, бути люблячим. У фокусі тут — характер людини.

Проактивні люди скеровують свої зусилля в коло впливу. Вони займаються тими справами, у яких можуть щось змінити. Природа їхньої енергії позитивна, вона збільшує й примножує, сприяючи тому, що їхнє коло впливу розширюється.

Реактивні ж люди, навпаки, скеровують зусилля в коло турбот. Вони зосереджуються на слабкостях інших людей, проблемах середовища й обставинах, яких не можуть змінити. Цей центр уваги призводить до того, що люди звинувачують інших у своїх бідах, уживають реактивну мову й дедалі більше почуваються жертвами. Негативна енергія, яку генерує цей центр, у поєднанні з недбалістю в тих сферах, де вони можуть щось вдіяти, призводить до звуження їхнього кола впливу.

Доки ми діємо в колі турбот, доти даємо тим речам, які до нього належать, владу над нами.

— Я дуже стурбований. Здається, ми з дружиною охололи одне до одного. По-моєму, я вже не кохаю її так, я раніше, а вона не кохає мене. Що я можу вдіяти? — Кохання більше не має? — уточнив я. — Саме так, — кивнув він. — А в нас же троє дітей, і ми дуже хвилюємось. Що б ви порадили? — Любити її, — відповів я. — Я ж кажу, почуття більше не має. — Любіть її. — Ви не розумієте. Почуття любові просто зникло. — То любіть її. Якщо почуття немає, це достатня причина для того, щоб любити її. — Але як можна любити, коли ти не любиш? — Друже, любити — це дієслово. А любов — почуття — це плід дієслова любити. Тож любіть її. Цінуйте її. Служіть їй. Жертвуйте собою заради неї. Співчувайте. Цінуйте. Підтримуйте її.

У великих літературах усіх прогресивних суспільств «любити» — це дієслово. Реактивні ж люди роблять із нього почуття. Ними керують почуття. Голлівуд вклав нам у голови сценарій, який змушує нас думати, що ми ні за що не відповідальні, ніби ми продукт власних почуттів. Але голлівудські сценарії не описують дійсності. Якщо почуття керують нашими діями, це тому, що ми відкинули відповідальність і дали їм повну волю.

Проактивні люди вважають «любов» словом дії. Любов — це те, що роблять: ті ваші жертви й самопожертви, як тоді, коли мати народжує на світ своє дитя. Якщо хочете щось знати про любов, подивіться на тих, хто жертвує собою заради інших, навіть заради тих, хто їх кривдить чи не любить навзаєм. Якщо у вас є діти, подумайте про свої самопожертви й свою любов. Любов — це цінність, яка реалізується через дії. Проактивні люди підпорядковують почуття цінностям. Любов-почуття можна відновити.

Наше мовлення — дуже важливий індикатор того, наскільки ми вважаємо себе проактивними. Мовлення реактивних людей позбавляє їх будь-якої відповідальності.

«Це я. Просто я такий». Усе вже визначено. Я нічого не можу з цим вдіяти. «Він мене до сказу доводить!» Я не винна. Моїм емоційним життя керує щось таке, що не підлягає моєму контролю. «Я не можу цього зробити. Просто не маю часу». Мене контролює щось зовнішнє — обмежений час. «От якби моя дружина була терплячішою». Мою ефективність обмежує чиясь поведінка. «Я мушу це робити». Обставини чи інші люди примушують мене робити те, що я роблю. Я не належу собі й не можу обирати, як діяти.

Реактивне мовлення: Я нічого не можу вдіяти. Проактивне мовлення: Розгляньмо наші альтернативи. Реактивне мовлення: Просто я такий. Проактивне мовлення: Я можу обрати інший підхід. Реактивне мовлення: Він мене до сказу доводить. Проактивне мовлення: Я контролюю власні почуття. Реактивне мовлення: Мені не дозволяють. Проактивне мовлення: Я можу зробити ефективну презентацію. Реактивне мовлення: Я мушу це робити. Проактивне мовлення: Я оберу відповідну реакцію. Реактивне мовлення: Я не можу. Проактивне мовлення: Я обираю. Реактивне мовлення: Я повинен. Проактивне мовлення: Я надаю перевагу. Реактивне мовлення: Якби ж то. Проактивне мовлення: Я буду.

Коли бізнес іде не найкращим чином, що сказала б на людина з реактивним складом розуму? «Та ну. Подивіться на факти. На позитивному мисленні далеко не заїдеш. Рано чи пізно доведеться зважати на дійсність».

Але в тому й то різниця між позитивним мисленням і проактивністю. Ми зважали на дійсність — дійсність тодішніх обставин і прогнозів на майбутнє. Але ми також враховували, що в дійсності маємо силу обрати позитивну відповідь на ті обставини й прогнози. Якби ми змирились з думкою, що наше життя мусить підпорядковуватись тому, що відбувається в нашому середовищі, — оце й означало б НЕ зважати на реальність.