… истина — это и есть житейская мудрость, поставленная с ног на голову.

Парминдер запирала невыплаканные слезы глубоко внутри, где они перерождались, будто по воле алхимика, чтобы вернуться в этот мир лавой ярости, которая время от времени обрушивалась на ее детей и на дежурных медрегистраторов.

Якщо в твоєму житті була людина, а потім її не стало і в тебе в грудях зазяяла пустка — це любов?

Страх, як ембріон, тремтів у животі Кристал.

Fucking and dying. That's it, innit? Fucking and dying. That's life.

Жирко вже вкотре перконувався, яким суворим і некомфортним буває справжнє життя.

Шерлі дотримувалася думки, що минуле, якщо про нього не згадувати, просто зникає.

Рождение и смерть: они навевали одни и те же мысли о высоком и о ее собственной особой миссии. Известие о внезапной кончине Барри Фейрбразера лежало у нее на коленях, как пухлое новорожденное дитя, на радость всем ее знакомым, а она сама превратилась в источник, родник, потому что стала первой - ну, или почти первой - из тех, кто услышал эту весть.

Самое сложное, самое достойное - это оставаться собой, даже если ты жесток и опасен, в особенности если ты жесток и опасен.

Баррі не міг нічого з собою вдіяти. Думав, що всі такі, як він, що варто простягнути руку — і людина стане кращою.

Подружнє життя — це завжди велика таємниця. Ніхто не знає того, що знають двоє.

Вона подобалась йому набагато більше тоді, коли мовчала.

Сделаешь выбор - и тем самым лишишь себя массы других возможностей.

«У вас дом бычком», — сказала она ему.
«Дом бычком? Это как?»
«Сзади шире, чем спереди. Это к счастью. Но выходит на Т-образный перекрёсток. Это к несчастью».
«Значит, в плане счастья у нас ни то ни сё», — сказал Барри.

Вона відмовлялася бути такою, як Шерлі, що приховує всі грішки під мереживною серветкою ґречних побрехеньок.

— Кричала на мене, — розповідала Шерлі. — Кричала і матюкалася. Казала мені: "Видали його звідти на фіг!" А я їй: "Видаляю, докторе Джавандо, і буду вдячна, якщо ви перестанете лаятись".
— Ну, якби вона почала кричати на мене, то я залишила б це ще на кілька годин.

Тесса знала, що найбільший страх підлітка — бути висміяним. Позбавлені цього страху, а таких і серед дорослих було не так вже й багато, мали природний авторитет серед молоді, вони ставали найкращими вчителями.

Колін передбачувано запанікував, коли вона повідомила, що в неї виявили діабет другого типу, але коли вона переконала його, що немає прямої смертельної загрози, він швидко забув про її хворобу, переймаючись лише своєю передвиборною кампанією, і це її боляче вразило.

Буває, що іноді втрачаєш набуті звички.