Ootamatu võimalus

У Говардових очах Обрі був наділений якоюсь містичною силою, і жодна світова фінансова криза не могла йому зашкодити.

Новоприбулі до містечка дуже швидко усвідомлювали, що найкращим шляхом для здобуття прихильності пеґфордскої еліти, від якої усе залежало, було звинувачення масиву в усіх смертних гріхах.

Одного разу Кристал з такою силою зацідила Лексі Моллісон в обличчя, що вибила їй два зуби. І хоч вони й так уже в неї хиталися, це аж ніяк не могло служити виправданням для батьків Лексі.

Та попри це все для справжніх пеґфордсів Ярвіл був лише невідворотним злом. Це їхнє ставлення символізував високий пагорб Парджеттер, увінчаний старим монастирем, що затуляв собою вид на Ярвіл і створював у мешканців Пеґфорда приємну ілюзію, нібито це лиховісне місто було набагато далі, ніж насправді.

Шерлі звісно знала, що Говард, з яким вона обмінялася заяложеними словами і фразами, що ковзали туди-сюди, як ті костки на рахівниці, теж мало не вибухав від екстазу, але відверта демонстрація таких почуттів, коли новина про смерть ще витала в повітрі, була рівнозначна танцям в оголеному вигляді чи вигукуванню похабщини, а Говард і Шерлі завжди одягадися в незримі шати умовностей і добропристойності, яких ніколи з себе не скидали.

Ее движения волновали его больше, чем музыка, а музыка волновала его больше всего на свете.

Затяжной, мучительный для обеих сторон процесс ее учебы напоминал прохождение козы через желудок удава.

- Он беспокоится о тебе, Эндрю. О твоем здоровье.
"Как же, беспокоится он, гад."
Мысленно Эндрю всегда отвечал отцу оскорблением на оскорбление.
Мысленно он мог одолеть Саймона в честной драке.
Вслух он лишь ответил матери:

• Да. Конечно.

Anyone with any brains was working, constantly and covertly, to grab as much as they could.