Цитаты из книги Northanger Abbey

В людському житті іноді виникають ситуації, де здоровий глузд виявляється майже безсилим.

Ситуації, з яких треба знаходити вихід самотужки, покладаючись тільки на себе, корисні для молоді.

Замолоду, жартома це все можливе. Ви й самі знаєте, сьогодні думаєш одне, а завтра — інше.

Скромність і все таке інше доречне у своєму роді, але іноді й дещиця прямоти може прикрасити людину.

Ніхто не цінує так високо розумові здібності жінок, як я. На мою думку, природа дала їм так багато, що вони не вважають за потрібне використовувати їх більше, ніж наполовину.

Слід помучитися два чи три роки, щоб потім усю решту життя вміти читати.

Людина, хай буде то джентльмен чи леді, якщо вона не знаходить втіху в хорошому романі, є безнадійно дурною.

Одяг — це суєта суєт, і надмірна увага до нього нерідко спричиняє до зворотного наслідку.

— Наскільки я можу судити, жінки звичайно пишуть листи бездоганно, якщо не зважати на три маленькі вади. — І що ж це за вади? — Беззмістовність, повна неувага до пунктуації і купа граматичних помилок.

Коли з юною леді не трапляється ніяких пригод у рідному селі, то їх слід шукати десь-інде.

Виглядати майже гарненькою для дівчини, яку упродовж перших п’ятнадцяти років життя вважали гидким каченям, — втіха значно відчутніша, ніж усі втіхи разом узяті, які випадають на долю дівчинки, що вродилася кралею.

Они не потрудились подумать о ее сердце, что со стороны родителей юной леди семнадцати лет от роду, только что вернувшейся после первой отлучки из дома, было весьма неблагоразумно.

Кэтрин хотелось его как следует поздравить, но она не нашла подходящих слов, так что красноречивыми были только ее глаза. В них достаточно выразительно сияли все восемь частей речи, которые Джеймсу нетрудно было расставить в должном порядке.

— Да, да, Кэтрин, это в самом деле так. Ваша проницательность вас не обманула. У, этот ваш коварный взгляд! Он все видит насквозь. Взгляд Кэтрин выражал лишь недоумение.

... случайное напоминание о былых заблуждениях, хоть и несколько неприятное, могло, однако, оказаться небесполезным.

«Надеюсь, следующие друзья, которых вы заведете, окажутся более подходящими. Покраснев, Кэтрин ответила с жаром: – Никакие друзья не окажутся более подходящими, чем Элинор. – Ну, если так, моя дорогая, я уверена, что вы с ней рано или поздно встретитесь снова. Можешь не беспокоиться. Ставлю десять против одного, что через несколько лет жизнь столкнет вас опять. И сколько же радости доставит вам эта встреча!»

К семнадцати годам она еще ни разу не встретила на своем пути достойного молодого человека, который был способен воспламенить ее чувства, и ни разу не возбудила в ком-нибудь не только любовной склонности, но даже восхищения, большего, чем самое поверхностное и мимолетное!

Ни в чем люди так часто не заблуждаются, как в оценке собственных привязаностей.