Цитаты из книги Если бы

Як правило, все, що відбувалося з людиною в минулому, ніколи не здається їй щасливим, адже щастя - це такий собі маясок, що завжди зблискує вдалині. Тому, повертаючись у минуле, ви надихаєтесь майбутнім і здатні по-справжньому оцінити його переваги.

Любов не знає сумнівів, вагань, напівтонів, розрахунків. А присутність хоча б одного з цих чинників ставить її під сумнів. Єдине, що йде з нею в парі, - срах смерті.

Коли Ніка вивчала світ наодинці, він здавався загадковим і незбагненним. Коли ж їй тицяли указкою в ліпнину храмів - загадка зникала.

В якусь мить діти залишаються один на один з відкриттям, що дорослі брешуть. А головне - з тим, що вони не такі розумні, як здається на перший погляд. Щойно зробивши такі відкриття, діти й самі починають брехати дорослим і пускаються всіх заборонених берегів поза стінами власної хати. Потім починають брехати своїй малечі. І коло замикається.

Ця книга дає змогу зазирнути в середину себе і зрозуміти ті речі, які поки що не розумієш, але в своєму старшому віці зрозумієш. Книга дає замислитись, згадати, порівняти і знайти...

Про Бога: ВІН не добрий і не злий. Він дивиться на все інакше, ніж ми. Інакше, ніж це може уявити найрозумніший філософ. Подумай: коли в людей трапляється щось трагічне, коже питає: "Чому це сталося саме зі мною? Чому саме я?". А знаєш, що чує ВІН в такому запитанні? Ні? А я скажу: воно означає те, що людина хоче перенести своє лихо на когось іншого! Адже якщо проговорити цю фразу "Чому - я?" до кінця, вона лунатиме так: "Чому я, а не мій сусід?"...

“Якщо я завішу місяць фіранкою, він образиться і більше не прийде”

Вирости і вийти заміж ось дві мети, які мали мої подруги: Марина, Соня, Галя, Свєтка, Олька, Павлина... Навіщо, питала я, і вони відповідали: щоб надягати нарядні сукні на свята, йти по вулиці поруч із чоловіком, готувати вечерю і щороку знаходити на городі немовлят. А потім? Потім сидіти на німецькій тахті під телевізором, потім померти. Як всі…

Біль може бути невід'ємною складовою щастя, яке мусить бути трохи підгорілим, як манна каша в дитячому садку.

Свята правда: щоб уникнути драми - зроби з неї комедію.

Ніколи не знаєш, чим озветься випадково сказане слово.

Людину від загальної маси відрізняє одне - вміння тримати удар.

"Надія людства - активні, відкриті, розумні дії людей доброї волі у всьому світі, що надихаються високими моральними принципами. Свавіллю, беззаконню, обмеженню прав людини не мусить бути місця на планеті, так само як війні, голоду та бідності..."

Зараз розбуди якого-небудь красномовного можновладця посеред ночі, і він скаже ще краще, з тою різницею, що не буде вірити в жодне своє слово.

Страх втрати надходить лише тоді, коли є що втрачати.

Все, що ти робиш, мусить мати значне підгрунтя. Якийсь сенс.

З часом втрачаєш все. Віра йде останньою.

Не відпустивши - не увійдеш...

- Минуле виправленню не підлягає. -Підлягає! Якщо ми того захочемо! Варто лише знайти потрібну лазівку...

Любов - дар, який живе всередині кожного, але може ніколи не розкритися. Так і лишається до кінця життя - якоюсь мізерною, зіщуленою і навіть зайвою клітиною. Адже жоден промінь не освітив її, не дав їй життя, не окропив живою водою.