Цитаты из книги Гонихмарник

По рівній грані двох світів ідеш. Що, наче скло, невидима і гостра. І тягне, рве глибинами без меж Одкрите серце ненаситний простір. Олег Ольжич

Твереза людина серед напівп'яних і збуджених - то правдиве стихійне лихо.

...І забуваю я, що вмію дихати, І що ходити вмію, забуваю. Григорій Чубай

Так буває, Алінко, бачиш людину і відчуваєш: вона твоя доля. Незважаючи на різні там нюанси.

Людина до всього звикає, особливо до розкошів, до багатства та й до всесильності також.

Я і в думці обняти тебе не посмію, А не те, щоб рукою торкнутися смів. Я люблю тебе просто - отак, без надії, Без тужливих зітхань і без клятвенних слів. Василь Симоненко

Жінки - це тонка матерія, одного шарму й ласки іноді замало.

Ті, хто кохають Сонце і Радість, Одружуються на тінях. Щоб не розчаровуватись у промінні… Костянтин Мордатенко

Безконечна книга і горітиме безкінечно...

Ми вдвох, колись, гасили сонце і поцілунками в далеку праніч засвічували зорі. Юрій Коломієць

Радосте моя синьоока, Моя радосте мила, Як зоря, що високо Наді мною спинилась. Юрій Липа

Панночко з блакитними очима, панночко з блакитними сльозами, як мені хотілося навчитись бути з вами і не бути з вами. Іван Андрусяк

Кохання - це Сонце. Народжена нова зірка, наднова.

Хтось ударив без жалю по серці моїм, - І забилося серце в вогні золотім... І посипались іскри ясні, І в дзвінкі обернулись пісні. Олександр Олесь

Чим цікавіше завдання - тим жаданішою буде перемога.

І любиш цю землю зігріту і сонце, що тихо встає. Обличчя південного вітру так схоже мені на твоє. [...]. І хто він, цей вітер, і звідки? Куди за собою він зве? В обличчі південного вітру Впізнаю я тільки тебе.

І я на шляху того втіру - мов статуя древня в огні. Він з того повернеться світу, щоб глянути в очі мені. Оксана Пахльовська

Чоловіки! Вони мов сліпі кошенята, поки носом не ткнеш...

Залишу вдома свій годинник, втечу від справ і від погоди, Усе забуду, все покину, і ніц мені не буде шкода. Нехай мій гаманець порожній, моя дорога невідома, Я стану вільним подорожнім, найголовніше - вийти з дому. Магда Чапінська

Я радо йду у твій полон, в зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь стікає сонця мед на мене.

І виростає маєво густе, ростуть над нами дивні трави. І пахнеш ти, як синій степ, омитий свіжими вітрами.